Долина страху

Долина страху

Артур Конан Дойл

Істини

«Долина страху» – детективна повiсть вiдомого англiйського письменника Артура Конан Дойла (1859—1930), яка вийшла друком 1915 року. Шерлок Голмс отримуе зашифрованого листа, в якому йдеться про пiдготовку нападу на мiстера Дугласа. Але вже за п’ять хвилин по тому у будинку на Бейкер-стрит з’являеться iнспектор Скотленд-Ярду з повiдомленням, що мiстера Дугласа вбито у власному маетку. Справа здаеться Голмсу цiкавою, i вiн береться за ii розслiдування. Пiсля обстеження мiсця злочину й опитування свiдкiв вiн доходить висновку, що вбито зовсiм не мiстера Дугласа, а того, хто хотiв його вбити.

Також до видання увiйшла повiсть А. К. Дойла «Вельможний клiент».

Артур Конан Дойл

Долина страху

Долина страху

Частина I

Трагедiя у Бiрлстоунi

Роздiл 1

Застереження

– Я схильний думати…

– Думайте, думайте, – спонукав Голмс iз нетерпiнням. Я певен, що належу до числа найбiльш терплячих людей, але це глузливе зауваження мене зачепило.

– Послухайте, Голмсе, – буркнув я, – ви iнодi виводите мене з себе.

Але той був занадто зайнятий власними думками, щоб менi вiдповiсти, i повнiстю поринув у вивчення аркуша паперу, що випав iз конверта, який прибув поштою. Потiм вiн узяв конверт i почав так само уважно розглядати i його.

– Це рука Порлока, – задумливо мовив Голмс. – Не сумнiваюся, що це почерк Порлока, хоча досi бачив його лише двiчi. Ігрек iз особливим чубком дуже характерний. Але якщо це лист Порлока, то там е важлива звiстка, дiзнатися яку треба негайно.

Вiн балакав швидше сам iз собою, нiж звертався до мене, але все мое роздратування раптово зникло.

– А хто цей Порлок?

– Порлок – це лише прiзвисько, а за ним, Ватсоне, ховаеться напрочуд хитра та спритна бестiя. У попередньому листi Порлок повiдомив менi, що це його iм’я вигадане, i просив не шукати його. Втiм, Порлок важливий не сам собою, а лише тим, що перебувае в контактi зi значнiшою персоною. Уявiть собi рибу-лоцмана, яка супроводжуе акулу, або шакала, що волочиться за левом, – хтось нiкчемний у товариствi справдi грiзноi iстоти.

– Вчений i злочинець, такий величний у своiх хитрющих задумах, що…

– Що я i досi згадую про своi поразки…

– Я, власне, хотiв сказати, що вiн залишаеться зовсiм невiдомим суспiльству з цього боку.