Етюд у багряних тонах

Роздiл VI

Тобiас Грегсон доводить, на що вiн здатен

Наступного дня всi газети сповнилися повiдомленнями про так звану «Брикстонську таемницю». Кожна розмiстила докладний звiт про те, що сталося, а деякi навiть надрукували статтi. Із них я дiзнався дещо нове. У мене досi зберiгаеться безлiч газетних вирiзок, а в нотатнику е виписка зi статей про загадкове вбивство. Ось змiст кiлькох iз них:

«Дейлi телеграф» писала, що в iсторii злочинiв навряд чи можна знайти вбивство, яке супроводжували б настiльки дивнi обставини.

Нiмецьке прiзвище жертви, вiдсутнiсть будь-яких явних мотивiв i зловiсний напис на стiнi – усе свiдчить про те, що злочин скоiли полiтичнi емiгранти та революцiонери. В Америцi е багато соцiалiстичних органiзацiй; мабуть, мрець порушив якiсь iхнi неписанi закони, отож його вистежили. Побiжно згадавши нiмецький фемгерiхт[5 - Фемгерiхт – таемний суд у середньовiчнiй Нiмеччинi, що засiдав уночi.], aqua tofana[6 - Aqua tofana – отрута, названа в честь Теофанii дi Адамопо, котру стратили в Палермо 1633 року. ], карбонарiiв, маркiзу де Бренвiль[7 - Марiя Мадлен Бренвiль заради вигоди отруiла свого батька та двох братiв. Страчена в Парижi 1670 року.], теорiю Дарвiна, теорiю Мальтуса й убивства на Ретклiфськiй дорозi[8 - Убивства на Ретклiфськiй дорозi – один iз найзнаменитiших злочинiв в iсторii англiйськоi кримiналiстики.], автор статтi наприкiнцi закликав уряд бути напоготовi й вимагав посилення нагляду за iноземцями в Англii.

«Стандард» пiдкреслювала, що такi порушення закону зазвичай вiдбуваються за лiберального уряду.

Причина цього – нестiйкий настрiй мас, що породжуе неповагу до закону. Убитий за походженням був американцем, який прожив у нашiй столицi кiлька тижнiв. Вiн зупинився в пансiонi мадам Шарпантье на Торкi-Террас, у Камбервiлi. У поiздках його супроводжував особистий секретар, мiстер Джозеф Стенджерсон. У вiвторок, четвертого числа цього мiсяця, обое попрощалися з господинею та поiхали на Юстонський вокзал до лiверпульського експресу. На перонi iх бачили разом. Пiсля цього про них нiхто нiчого не знав, поки, вiдповiдно до поданого вище звiту, тiло мiстера Дреббера не виявили в порожньому будинку на Брикстон-роуд, за кiлька миль вiд вокзалу.

Як вiн туди потрапив й яким чином загинув – усе це поки оповите мороком невiдомостi.

«Ми радi чути, що розслiдування ведуть мiстер Лестрейд i мiстер Грегсон iз Скотленд-Ярду; можна з упевненiстю сказати, що цi вiдомi детективи незабаром проллють свiтло на цю справу».