Етюд у багряних тонах

Газета «Дейлi ньюс» не сумнiвалася, що це – вбивство на полiтичному грунтi. Деспотизм континентальних урядiв та iхня ненависть до лiбералiзму пригнали до наших берегiв безлiч емiгрантiв, котрi стали б чудовими громадянами Англii, якби iх не отруювали спогади про те, що iм довелося пережити. У цих людей iснуе суворий кодекс честi, а найменше його порушення караеться смертю. Потрiбно докласти всiх зусиль, аби розшукати секретаря покiйного, такого собi Стенджерсона, i дiзнатися про особливостi та звички його шефа.

Надзвичайно важливим е те, що вдалося встановити адресу будинку, де вiн жив, – це варто цiлком приписати енергiйностi та проникливостi мiстера Грегсона зi Скотленд-Ярду.

Ми прочитали цi статтi за снiданком. Шерлок Голмс кепкував над ними щодуху.

– Я ж казав, – що б не трапилося, Лестрейд i Грегсон завжди залишаться у виграшi!

– Це залежить вiд того, куди обернеться ця справа.

– Ну що ви, це зовсiм нiчого не означае. Якщо вбивцю спiймають, то винятково завдяки iхнiм старанням; якщо вiн утече, то незважаючи на iхнi зусилля.

Одним словом, «менi вершки, тобi корiнцi», i вони завжди виграють. Що б вони не накоiли, у них завжди знайдуться шанувальники. Un sot trouve toujours un plus sot qui I’admire[9 - Дурного всюди мова найде дурнiшого за себе славослова (фр.).Нiкола Буало. «Поетичне мистецтво». Пер. Максима Рильського.].

– Боже, та що там таке? – вигукнув я, почувши в передпокоi та на сходах тупiт безлiчi нiг i гнiвнi вигуки нашоi домовласницi.

– Це загiн кримiнальноi полiцii Бейкер-стрит, – серйозно повiдомив Шерлок Голмс.

У кiмнату увiрвалася цiла орда винятково брудних й обiрваних вуличних хлопчакiв.

– Струнко! – строго гукнув Голмс, i шестеро голодранцiв, вишикувавшись у ряд, застигли нерухомо, як маленькi, i, мушу сказати, доволi потворнi статуi. – Надалi з доповiддю буде приходити лише Вiггiнс, iншi нехай чекають на вулицi. Ну що, Вiггiнсе, знайшли?

– Не знайшли, сер, – випалив один iз пiдлiткiв.

– Я так i знав. Шукайте, доки не знайдете.

Ось ваша платня, – Голмс дав кожному по шилiнгу. – А тепер геть звiдсiля, i наступного разу приходьте з хорошими новинами!

Шерлок махнув iм рукою, i хлопчаки, як зграйка пацюкiв, помчали вниз сходами. Через хвилину iхнi пронизливi голоси долинули уже з вулицi.

– Вiд цих маленьких жебракiв бiльше користi, нiж вiд десятка полiсменiв, – зауважив Голмс. – Лише вiд вигляду одно-строю в людей дерев’янiе язик, а цi шибеники всюди пролiзуть i все почують.