Країна імли

Краiна iмли

Arthur Conan Doyle

Істини

«Краiна iмли» (1926) – роман вiдомого англiйського письменника Артура Конан Дойла (1859–1930), в якому вiн обстоюе iдеi спiритуалiзму.

Молодi журналiсти Едвард Мелоун та Енiд Челленджер, донька знаменитого професора, потрапляють на зiбрання спiритуалiстiв – людей, якi нiбито спiлкуються iз потойбiчним свiтом, де стають свiдками загадкових подiй. Незважаючи на свое вiд самого початку скептичне ставлення до цього питання, Мелоун поступово проймаеться iдеями спiритуалiзму i намагаеться розповiсти про це свiтовi.

Однак несподiвана перешкода в особi професора Челленджера, завзятого матерiалiста й адепта науки, руйнуе його плани…

Також до видання увiйшла повiсть А. Конан Дойла «Отруений пасок».

Артур Конан Дойл

Краiна iмли

© Є. М. Тарнавський, переклад украiнською, 2019

© О. А. Гугалова-Мешкова, художне оформлення, 2019

© Видавництво «Фолiо», марка серii, 2017

Отруений пасок

Роздiл 1. Розмитi лiнii

Я вiдчуваю нагальну потребу ретельно описати цi вражаючi подii, поки подробицi залишаються ще свiжими в моiй пам’ятi i не стерлися потоком часу.

Коли кiлька рокiв тому я описував на шпальтах «Дейлi газетт» сенсацiйну подорож, пiд час якоi втрапив у казкову мiсцину в Пiвденнiй Америцi в товариствi професора Челленджера, професора Саммерлi та лорда Джона Рокстона, то менi, звiсно, навiть не снилося, що я колись буду в змозi розповiсти набагато бiльше про дивовижну пригоду, що затьмарюе собою все, що досi вiдбувалося в людськiй iсторii.

Ця подiя вже незвичайна сама по собi, але те, що ми четверо на той час опинилися разом i могли спостерiгати за нею, було цiлком природно та логiчно. Насамперед спробую, за можливостi ясно та стисло, викласти всi обставини, що передували цiй пригодi, хоча чудово знаю, що читачевi було б найприемнiше почути вiд мене якнайдокладнiший звiт. Зацiкавлення суспiльства цiею подiею, як ми знаемо, не охололо й досi.

Отже, в п’ятницю двадцять сьомого серпня (цей день навiки закарбуеться у всесвiтнiй iсторii), я вирушив до редакцii мого часопису, щоб попросити у пана МакАрдла, завiдувача вiддiлу новин, триденну вiдпустку.

Старий добрий шотландець лише похитав головою, почухав у задумi пухнастi залишки рудуватого чуба й одягнув у такi слова свое негативне ставлення до мого прохання:

– Знаете, пане Мелоун, ми мали для вас небавом виняткове завдання, таке, скажу не криючись, що лише ви можете виконати як належить.