Оповідання про Шерлока Холмса = The Sherlock Holmes Stories

Я побачив розпростертого на землi батька; на його головi зяяли жахливi рани, i в ньому ледь жеврiло життя. Рушниця випала з моiх рук, я пiдняв голову батька, але майже тiеi самоi митi вiн помер. Кiлька хвилин я стояв на колiнах бiля мерця, потiм пiшов до сторожа мiстера Тернера просити його допомоги. Будинок слуги був ближчим за iншi. Повернувшись на зойк батька, я нiкого бiля нього не побачив, тож не маю уявлення, хто б мiг його вбити. Його мало хто знав, бо вдачу вiн мав дещо замкнуту й непривiтну. Але все ж, наскiльки я знаю, справжнiх ворогiв вiн таки не мав.

Коронер. Чи ваш батько повiдомив вам щось перед смертю?

Свiдок. Вiн пробурмотiв кiлька слiв, але я змiг вловити лише щось схоже на «щур».

Коронер. Що це означае, як ви гадаете?

Свiдок. Гадки не маю. Мабуть, вiн марив.

Коронер. Що стало причиною вашоi останньоi сварки?

Свiдок. Я волiв би промовчати про це.

Коронер. На жаль, я змушений наполягти на вiдповiдi.

Свiдок. А я не можу вiдповiсти на це запитання.

Запевняю, що наша розмова не мала жодного стосунку до жахливоi трагедii, яка сталася пiзнiше.

Коронер. Це вирiшуватиме суд. Зайве пояснювати вам, що небажання вiдповiдати лише нашкодить вам, коли ви постанете перед виiзною сесiею суду присяжних.

Свiдок. І все ж я не буду вiдповiдати.

Коронер. Вочевидь, вигуком «Коу!» ви з батьком завжди закликали один одного?

Свiдок. Авжеж.

Слiдчий. Як же могло статися, що вiн подав умовний знак iще до того, як вас побачив, i навiть до того, як дiзнався, що ви повернулися з Бристолю?

Свiдок (дуже збентежений).

Навiть не здогадуюся.

Присяжний засiдатель. Чи не впало вам у вiчi щось пiдозрiле, коли ви прибiгли на зойк i знайшли батька смертельно пораненим?

Свiдок. Та нi, нiчого особливого.

Коронер. Що хочете цим сказати?

Свiдок. Я був такий схвильований i наляканий, коли вибiг iз лiсу, що мiг думати лише про батька, бiльше нi про що. Усе ж у мене було нечiтке враження, що в ту мить щось лежало на землi лiворуч вiд мене.

Менi здалося, що якийсь сiрий одяг, можливо, коц. Коли я звiвся на ноги й захотiв розглянути цю рiч, ii вже не було.

– Вважаете, що вона зникла до того, як ви пiшли по допомогу?

– Атож, зникла.

– Чи не могли б ви сказати, що ж це було?

– Нi, у мене просто з’явилося вiдчуття, що там щось лежить.

– Далеко вiд убитого?

– Крокiв за десять.

– А на якiй вiдстанi вiд лiсу?

– Приблизно на такiй самiй.