Повернення Шерлока Голмса

Але справу про таемницю Молея ви вели не так уже… тобто я хотiв сказати, що ви провели ii непогано…

Усi вже стояли на ногах, а бранець важко дихав у руках двох дужих констеблiв, котрi мiцно тримали його з двох бокiв. На вулицi почав збиратися натовп роззяв. Голмс пiдiйшов до вiкна, зачинив його та опустив фiранку. Лестрейд запалив двi принесенi з собою свiчки, а полiсмени вiдслонили своi потаемнi лiхтарi. Нарештi я мiг розглянути нашого полоненого.

У нього було надзвичайно мужне та водночас вiдразливе обличчя.

Чоло фiлософа та щелепа розбiйника свiдчили про те, що в цьому чоловiковi була закладена здатнiсть як до добра, так i до зла. Але жорстокi, зi сталевим вiдтiнком очi з навислими повiками та цинiчним поглядом, хижий, яструбиний нiс i глибокi зморшки, що проорали чоло, вказували, що сама природа потурбувалася надiлити його ознаками, що свiдчили про небезпеку цього iндивiда для суспiльства. Нi на кого з нас вiн не звертав жодноi уваги, погляд був прикутий до обличчя Голмса, на котрого вiн дивився з подивом i ненавистю.

– Нечистий… – шепотiв вiн. – Хитрий чортяка!

– Отже, полковнику, – зауважив Голмс, поправляючи свiй зiм’ятий комiр, – усi шляхи ведуть до побачення, як спiвають у старовиннiй пiсеньцi. Менi здаеться, що я ще не мав задоволення бачити вас пiсля того, як ви удостоiли мене своею пильною увагою. Пригадуете, коли я лежав у тiй розщелинi над Рейхенбахським водоспадом?

Полковник, немов загiпнотизований, не мiг вiдiрвати очей вiд мого приятеля.

– Чорт, справжнiй диявол! – знову й знову повторював вiн.

– Я ще не представив вас, – сказав Голмс. – Джентльмени, це полковник Себастьян Моран, колишнiй офiцер Індiйськоi армii Їi величностi та найкращий мисливець на великого звiра, який будь-коли iснував у наших схiдних володiннях. Гадаю, що не помилюся, полковнику, якщо скажу, що за кiлькiстю вбитих вами тигрiв ви все ще залишаетеся на першому мiсцi?

Бранець насилу стримував лють, але продовжував мовчати.

Вiн i сам був схожий на тигра, його очi зловiсно виблискували, а вуса наiжачилися.

– Мене дивуе, що моя невибаглива вигадка могла одурити такого досвiдченого мисливця, – продовжував Голмс. – Для вас вона не може бути новинкою. Хiба вам не доводилося прив’язувати пiд деревом козеня i, причаiвшись у гiлках iз карабiном, чекати, поки тигр прийде на приманку? Цей порожнiй будинок – мое дерево, а ви – мiй тигр.