Повернення Шерлока Голмса

Нарештi за зеленим урвищем з’явилася фiолетова смуга Нiмецького моря, i кучер держаком батога вказав нам на два гострi дахи, що стирчали з-за гущi дерев:

– Ось вам i Рiдлiнг-Торп-менор.

Коли ми пiд’iхали до будинку, я помiтив перед ним чорну комору, що стояла за тенiсним майданчиком, i сонячний годинник на п’едесталi. Верткий чоловiчок iз напомадженими вусами миттю зiстрибнув iз високого екiпажа. Це був iнспектор Мартiн iз Норфолкського полiцiйного управлiння. Вiн страшенно здивувався, почувши iм’я мого приятеля.

– Даруйте, пане Голмс, адже злочин було скоено о третiй годинi ранку! Яким же чином вам вдалося вiдразу дiзнатися про нього в Лондонi i прибути сюди одночасно зi мною?

– Я його передбачив. Їхав, щоб йому запобiгти.

– Отже, ви маете iнформацiю, якоi не маемо ми, бо загалом, здаеться, вони жили в мирi.

– У мене е лише та iнформацiя, яку я отримав вiд чоловiчкiв у танцi, – заявив Голмс. – Про це розповiм вам потiм. Я спiзнився: трагедiя сталася, менi не вдалося iй запобiгти… Ну що ж, нехай, у такому випадку, тi знання, якi маю, допоможуть горувати закону.

Проведете слiдство спiльно зi мною чи волiете, щоб я дiяв на власну руку?

– Для мене велика честь працювати разом iз вами, пане Голмс, – захоплено вигукнув iнспектор.

– У такому разi я хотiв би, не гаючи часу, вислухати свiдкiв та оглянути мiсце, де було скоено злочин.

Інспектор Мартiн був настiльки тямущий, що дозволив моему приятелю дiяти по-своему. Сам вiн обмежився тим, що уважно спостерiгав за роботою Шерлока.

Мiсцевий лiкар, сивобородий старигань, котрий саме вийшов iз кiмнати панi Гiлтон Кьюбiтт, повiдомив, що ii стан серйозний, але не безнадiйний. Проте до тями вона прийде, либонь, не скоро, позаяк куля зачепила мозок. На запитання, чи вона сама в себе вистрелила чи в неi вистрелив хтось iнший, медик не наважився дати певну вiдповiдь. У будь-якому разi, пострiл був зроблений iз дуже близькоi вiдстанi. У кiмнатi знайшли лише один револьвер, вистрелили два набоi. Пан Гiлтон Кьюбiтт убитий пострiлом прямо в серце. Можна було з однаковою ймовiрнiстю припустити i те, що чоловiк вистрелив спочатку в дружину, а потiм у себе, i те, що злочинницею була саме жiнка, адже револьвер лежав на пiдлозi на однаковiй вiдстанi вiд обох.

– Ви торкалися вбитого? – спитав Голмс.

– Нi. Ми лише пiдняли та перенесли ледi, бо не могли залишити ii пораненою на пiдлозi.

– Ви давно тут, лiкарю?

– З четвертоi години ранку.

– Приходив хтось, крiм вас?

– Авжеж, констебль.