Повернення Шерлока Голмса

Стривайте хвилиночку, панi Гадсон, можливо, нам знадобиться послати вiдповiдь. Нi, все йде так, як я i очiкував. Ця телеграма остаточно доводить, що ми не маемо права бiльше тримати пана Гiлтона Кьюбiтта в незнаннi про стан справ, бо наш недалекий норфолкський сквайр потрапив у винятково небезпечну павутину.

Переходячи до закiнчення цiеi похмуроi iсторii, яка здалася менi спочатку такою безглуздою та кумедною, я ще раз переживаю весь той жах, який менi довелося пережити тодi. Як би я хотiв мати можливiсть повiдомити читачам, що ця iсторiя скiнчилася щасливо для всiх! Але моя праця – точний лiтопис фактiв, тому змушений простежити аж до похмурого кiнця весь дивний ланцюг подiй, через якi за кiлька днiв про садибу Рiдлiнг-Торп-Менор загомонiла вся Англiя.

Не встигли ми зiйти в Норт-Волшемi та повiдомити, куди прямуемо, як до нас пiдбiг начальник станцii.

– Ви, мабуть, детективи з Лондона? – спитав вiн.

Шерлок поглянув на нього з неспокоем.

– Чому ви так вирiшили?

– Тому що iнспектор Мартiн iз Норвiчу тiльки-но проiхав.

Чи, можливо, ви лiкарi? Вона ще жива. Може, ви ще встигнете ii врятувати… для шибеницi.

Голмс був похмурий i стурбований.

– Ми iдемо до Рiдлiнг-Торп-менору, – заявив вiн, – але нiчого не чули про те, що там сталося.

– Страшна справа! – заламав руки начальник станцii. – Їх обох постреляли: i пана Гiлтона Кьюбiтта, i його дружину. Вона вистрелила спочатку в нього, а потiм у себе. Так кажуть служницi.

Вiн помер, а вона при смертi. Боже, найдавнiший рiд Норфолкського графства! Всi у нас його так поважали!

Не зронивши й слова, Голмс стрибнув в екiпаж i протягом всiеi семимильноi подорожi жодного разу не розтулив вуст. Не часто траплялося менi бачити товариша в такому похмурому настроi. Вiн i ранiше, протягом усiеi нашоi поiздки з Лондона, вiдчував якусь тривогу, й я вже з самого початку помiтив, iз яким неспокоем сищик переглядае вранiшнi газети. Але тепер, коли раптово сповнилися його найгiршi побоювання, детектив нiби закам’янiв вiд печалi.

Сидiв, вiдкинувшись назад, занурений у важкi думи.

А тим часом ми проiжджали однiею з найцiкавiших мiсцин Англii. Все сучасне населення цього краю тулиться в негусто розкиданих хатинках, але на кожному кроцi над зеленою рiвниною здiймаються величезнi чотирикутнi банi церков, що свiдчить про колишню славу та колишне процвiтання староi схiдноi Англii.