Пригоди Шерлока Голмса

 – Я нiколи не зустрiчав людину, котра б настiльки пристрасно захоплювалася фотографiею. Клацае апаратом, коли треба працювати, а потiм пiрнае в льох, як зайча в нору, i проявляе там своi пластинки. Це його головний недолiк. Але в усьому iншому вiн хороший працiвник.

– Сподiваюся, вiн i досi служить у вас?

– Атож, сер. Вiн i чотирнадцятирiчне дiвчисько, яка трохи куховарить i замiтае пiдлогу. Бiльше нiкого не маю, я вдiвець, до того ж бездiтний. Ми трое живемо дуже скромно, сер, пiдтримуемо вогонь у багаттi та сплачуемо рахунки – ось i всi нашi заслуги… Це оголошення вибило нас iз рiвноваги, – продовжував мiстер Вiлсон.

 – Сьогоднi виповнилося якраз вiсiм тижнiв iз того дня, коли Сполдiнг увiйшов у мiй офiс iз цiею газетою в руцi та сказав:

«Хотiв би я, мiстере Вiлсон, аби Всевишнiй створив мене рудим».

«Чому?» – здивувався я.

«Тому, – пояснив вiн, – що вiдкрилася нова вакансiя в Спiлцi рудих. Тому, хто ii займе, вона дасть добре заробити. Там, схоже, бiльше вакансiй, нiж кандидатiв, i виконавцi заповiту ламають собi голову, не знаючи, що робити з грiшми.

Якби мое волосся було здатне змiнити свiй колiр, я неодмiнно скористався б цiею вигiдною пропозицiею».

«А що це за Спiлка рудих?» – зацiкавився я.

Бачите, мiстере Голмс, я зазвичай сиджу вдома, й оскiльки менi не доводиться бiгати за клiентами, бо вони самi приходять до мене, то iнодi я цiлими тижнями не виходжу надвiр. Ось чому мало знаю про те, що вiдбуваеться у свiтi, i завжди радий почути щось новеньке…

«Невже ви нiколи не чули про Спiлку рудих?» – широко вирячив очi Сполдiнг.

«Нiколи».

«Це дуже дивно, адже ви один iз тих, що мае право зайняти вакансiю».

«А багато можна заробити?» – перепитав я.

«Близько двохсот фунтiв стерлiнгiв на рiк максимум, але робота дрiбна й до того ж така, що не заважае людинi займатися якоюсь iншою справою».

«Розкажiть менi все, що знаете про цю спiлку», – попросив я.

«Як ви самi бачите, – розповiдав Сполдiнг, показуючи менi оголошення, – у Спiлцi рудих е вакансiя, а ось i адреса, за якою можна звернутися за довiдкою, якщо захочете дiзнатися всi подробицi.

Наскiльки я знаю, цю спiлку заснував американський мiльйонер Єз Гопкiнс, великий дивак. Вiн сам був вогняно-рудий i спiвчував усiм рудим на свiтi. Вмираючи, залишив пiсля себе гору грошей i заповiв використати iх для полегшення долi тих, у кого волосся яскраво-рудого кольору. Менi казали, що цим щасливцям платять чудову платню, а роботи не вимагають вiд них майже нiякоi».