Пригоди Шерлока Голмса

Субота iм особливо зручна, бо вона дае iм зайву добу для втечi. На пiдставi всiх цих мiркувань я дiйшов висновку, що вони здiйснять спробу пограбування цiеi ночi.

– Вашi мiркування просто чудовi! – вигукнув я в щирому захопленнi. – Ви створили такий довгий ланцюг, i кожна ланка в ньому бездоганна.

– Цей випадок врятував мене вiд гнiтючоi нудьги, – позiхнув Шерлок Голмс. – На жаль, вiдчуваю, що вона знову починае докучати менi! Усе мое життя – суцiльне зусилля уникнути сумноi одноманiтностi наших життевих буднiв.

Маленькi загадки, якi часом розгадую, допомагають менi досягнути цiеi мети.

– Ви справжнiй добродiй людства, – зауважив я.

Голмс стенув плечима:

– Мабуть, я й справдi можу чимось прислужитися. L’homme c’est rien – l’oeuvre c’est tout[5 - L’homme c’est rien – l’oeuvre c’est tout (франц.) – людина – нiщо, робота – все.], як писав Гюстав Флобер у листi до Жорж Санд.

Справа про iдентифiкацiю

– Мiй любий друже, життя набагато химернiше, нiж усе, що здатна створити людська уява, – зауважив Шерлок Голмс, коли ми з ним сидiли бiля камiна в його помешканнi на Бейкер-стрит.

 – Нам i на гадку би не спало багато речей, якi насправдi е чимось цiлком банальним. Якби ми з вами могли, взявшись за руки, вилетiти з вiкна i, витаючи над цим величезним мiстом, трохи пiдняти дахи та зазирнути до будинкiв, то порiвняно з викритими нами надзвичайними збiгами, задумами, непорозумiннями, незбагненними подiями, якi, прокладаючи собi шлях крiзь численнi поколiння, призводять до зовсiм неймовiрних результатiв, усе красне письменство з його умовностями та заздалегiдь приреченими розв’язками здалося б нам пласким i тривiальним.

– І все ж ви мене не переконали, – заперечив я. – Справи, про якi читаемо в газетах, зазвичай, показанi в доволi вiдвертому та непривабливому виглядi. Натуралiзм полiцiйних звiтiв доведений до краю, i слiд визнати, що це не робить iх хоч трохи цiкавими чи мистецькими.

– Для того, щоб досягнути справдi реалiстичного ефекту, потрiбен ретельний вiдбiр, певна стриманiсть, – зазначив Голмс. – А цього якраз i бракуе полiцiйним звiтам, де набагато бiльше мiсця вiдводиться вульгарним сентенцiям мирового суддi, нiж подробицям, в яких i полягае суть справи для уважного спостерiгача. Повiрте, немае нiчого менш природного, нiж банальнiсть.

Я всмiхнувся й похитав головою.

– Розумiю, чому ви так мiркуете.