Пригоди Шерлока Голмса

Одягнений у чорний пiджак на шовковiй пiдкладцi, чорний жилет, у кишенi носить годинника з золотим ланцюжком, сiрi твiдовi штани, коричневi гетри поверх мештiв iз гумками з обох бокiв. Працював в офiсi на Леднголл-стрит. Кожному, хто повiдомить…» тощо.

– Цього досить. Що стосуеться листiв, – сказав Голмс, пробiгаючи iх очима, – вони дуже банальнi й нiчого не дають для характеристики мiстера Енджела, хiба тiльки, що вiн цитуе Бальзака. Однак е одна обставина, яка вас, певна рiч, вразить.

– Вони надрукованi на машинцi, – здогадався я.

– Головне, що й пiдпис також надрукований на машинцi. Погляньте на акуратне «Госмер Енджел» унизу. Є дата, але немае адреси вiдправника, крiм Леднголл-стрит, а це якось невизначено. Але важливий сам пiдпис, i ми можемо його вважати доказом.

– Доказом чого?

– Любий друже, невже ви не розумiете, яке значення мае цей пiдпис?

– Щиро кажучи, нi. Можливо, вiн хотiв залишити за собою можливiсть заперечувати справжнiсть пiдпису в разi пред’явлення позову за порушення обiцянки одружитися.

– Нi, суть не в цьому. Щоб вирiшити це питання, я напишу два листи: один – фiрмi в Сiтi, друге – вiтчиму молодоi дiвчини, мiстеру Вiндiбенку, i попрошу його зайти до нас завтра о шостiй годинi вечора. Спробуемо вести перемовини з чоловiчою частиною родини. Поки не отримаемо вiдповiдi на цi листи, ми зовсiм нiчого не зможемо вдiяти, тому вiдкладемо цю справу.

Знаючи про тонку проникливiсть мого приятеля та його надзвичайну енергiйнiсть, я був упевнений, що якщо вiн так спокiйно ставиться до розкриття цiеi дивноi таемницi, отже, мае на це вагомi пiдстави.

Я знав лише один випадок, коли вiн зазнав невдачi, – iсторiя з королем Богемii та зi свiтлиною Ірен Адлер. Однак пам’ятав i про таемничий «Знак чотирьох», i про незвичайнi обставини «Етюду в багряних тонах», тому давно переконався, що, якщо вже вiн не зможе розплутати якусь загадку, отже, ii просто не iснуе.

Голмс усе ще курив свою чорну глиняну люльку, коли я пiшов, нiтрохи не сумнiваючись, що до мого повернення наступного вечора в його руках уже будуть усi нитки справи про зникнення нареченого мiс Мерi Сазерленд.

Назавтра я цiлий день провiв бiля лiжка важкохворого пацiента. Лише близько шостоi вечора я нарештi звiльнився, стрибнув в екiпаж i поiхав на Бейкер-стрит, остерiгаючись запiзнитися до розв’язки цiеi маленькоi драми. Однак Голмса я застав, коли той куняв у крiслi.