Скандал у Богемії

О пiв на восьму ранку, коли похмурий день ще тiльки займався, Голмс уже стояв у халатi бiля мого лiжка.

– Ватсоне, – заявив вiн, – нас чекае екiпаж.

– А що сталося?

– Справа Брук-стрит.

– Є новини?

– Трагiчнi, але якiсь невиразнi, – повiдомив вiн, пiдiймаючи фiранку. – Погляньмо… ось аркуш iз нотатника, i на ньому нашкрябано олiвцем: «Заради бога, приiжджайте негайно. П. Т.». Наш приятель лiкар, здаеться, теж втратив голову. Покваптесь, любий Ватсоне, нас там дуже чекають.

Приблизно через чверть години ми вже були в будинку медика.

Вiн вибiг нам назустрiч iз перекошеним вiд переляку обличчям.

– Така бiда! – вигукнув вiн, стискаючи пальцями скронi.

– Що трапилося?

– Блессiнгтон учинив самогубство.

Голмс аж присвиснув.

– Авжеж, цiеi ночi вiн повiсився.

Ми увiйшли, i медик повiв нас у кiмнату, яка на вигляд була його приймальнею.

– Навiть не розумiю, що ж я роблю, – вигукнув вiн. – Полiцiя вже нагорi. Я вражений до глибини душi.

– Коли ви дiзналися про це?

– Щодня рано вранцi йому вiдносили горнятко чаю.

Покоiвка ввiйшла приблизно о сьомiй, а нещасний вже висiв посерединi кiмнати. Вiн прив’язав мотузку до гака, на якому зазвичай висiла важка лампа, i зiстрибнув iз тiеi самоi скринi, яку показував нам учора.

Голмс стояв у глибокiй задумi.

– З вашого дозволу, – сказав вiн нарештi, – я б пiднявся нагору й оглянув усе сам.

Ми обое в товариствi медика пiшли нагору.

За дверима спальнi нас чекало жахливе видовище. Я вже розповiдав про те враження млявостi, яке справляв цей Блессiнгтон.

Тепер, коли вiн висiв на гаку, воно ще бiльше посилилося. В обличчi не залишилося майже нiчого людського. Шия витягнулася, як в обскубаноi курки, i за контрастом iз нею тiло здавалося ще гладкiшим i неприроднiшим. На мерцевi була лише довга нiчна сорочка, з-пiд якоi стирчали зацiпенiлi розпухлi щиколотки та кривi ступнi. Поруч стояв елегантний iнспектор, котрий щось нотував у блокнотi.

– А, мiстере Голмс, – сказав вiн, коли мiй приятель увiйшов.

– Радий вас бачити.

– Доброго ранку, Леннере, – вiдгукнувся Голмс. – Сподiваюся, ви не заперечуете мого втручання. Ви вже чули про подii, що передували цiй?

– Аякже, дещо чув.

– Ну, i яка ваша думка?

– Менi здаеться, Блессiнгтон збожеволiв вiд страху. Погляньте на лiжко – вiн провiв неспокiйну нiч. Ось достатньо глибокий вiдбиток його тiла. Ви знаете, що самогубства найчастiше вiдбуваються о п’ятiй годинi ранку. Приблизно в цей час вiн i повiсився.