Скандал у Богемії

І, мабуть, заздалегiдь усе обмiркував.

– Судячи з того, як затвердiли його м’язи, вiн помер години зо три тому, – зауважив я.

– Щось особливе в кiмнатi виявили? – спитав Голмс.

– Знайшли викрутку на пiдставцi для умивальника та кiлька гвинтiв. І вночi тут, мабуть, багато курили. Ось чотири сигарних недопалки, якi я пiдiбрав у камiнi.

– Гм! – мовив Голмс. – А його мундштук знайшли?

– Нi.

– А портсигар?

– Атож, вiн був у нього в кишенi плаща.

Голмс розгорнув портсигар i понюхав едину сигару, що залишилася там.

– Це гаванська сигара, а це – недопалки сигар особливого сорту, який iмпортують голландцi з iхнiх ост-iндських колонiй. Їх зазвичай загортають у солому, як ви знаете, i вони трохи тоншi та довшi, нiж сигари iнших сортiв.

Вiн узяв чотири недопалки й почав розглядати iх у свою кишенькову лупу.

– Двi сигари викурили через мундштук, а двi просто так, – продовжував вiн. – Двi були обрiзанi не надто гострим ножем, а кiнцi двох iнших – вiдкушенi мiцними зубами. Це не самогубство, мiстере Леннер.

Це ретельно продумане й холоднокровно вчинене вбивство.

– Не може бути! – не повiрив iнспектор.

– І це чому ж?

– Навiщо вбивати людину таким незручним способом- – вiшати?

– Ось це й потрiбно з’ясувати.

– Як убивцi могли проникнути сюди?

– Через вхiднi дверi.

– Але вони була замкненi на засув.

– Їх замкнули пiсля того, як вони увiйшли.

– Звiдки ви знаете?

– Я бачив слiди. Даруйте, за хвильку я, можливо, повiдомлю вам iще дещо.

Вiн пiдiйшов до дверей i, обернувши ключ у замку, iз властивою йому методичнiстю оглянув iх.

Потiм висмикнув ключ, що стирчав зсередини, i обстежив його також. Постiль, килим, крiсла, камiн, труп i мотузку – усе Голмс оглянув по черзi, поки, нарештi, вiн не заявив, що задоволений, пiсля чого, закликавши на допомогу мене й iнспектора, вiдрiзав мотузку, на якiй висiло тiло нещасного Блессiнгтона, i шанобливо прикрив його простирадлом.

– Звiдки взялася мотузка? – спитав я.

– Їi вiдрiзали звiдси, – вказав доктор Тревельян, витягаючи з-пiд лiжка мотузку, складену у велике коло.

– Вiн страшенно боявся пожеж i завжди тримав ii поблизу, щоб утекти крiзь вiкно, якщо сходи загоряться.

– Це, мабуть, позбавило вбивць зайвого клопоту, – задумливо промовив Голмс. – Так, усе вiдбулося дуже просто, i я буду дуже здивований, якщо до полудня не повiдомлю вам причину злочину. Я вiзьму фотографiю Блессiнгтона, ту, що на камiнi. Вона може допомогти менi в моему розслiдуваннi.