Собака Баскервілів. Долина страху

– Я нi про що таке вас не просив.

– Тодi чим я можу допомогти вам?

– Порадою. Скажiть менi, як менi поводитися з сером Генрi Баскервiлем, котрий приiздить на вокзал Ватерлоо, – доктор Мортiмер зиркнув на годинник, – рiвно через годину i п’ятнадцять хвилин.

– Це й е спадкоемець?

– Атож. Пiсля смертi сера Чарльза ми все про нього розвiдали та з’ясували, що чоловiк господарюе у себе на фермi, в Канадi. Судячи з вiдгукiв, це чудовий, дуже достойний молодик. Я зараз виступаю не як лiкар, а як довiрена особа та розпорядник заповiту сера Чарльза.

– Інших претендентiв на спадщину немае?

– Нi. Єдиний iнший родич, про котрого нам вдалося дещо дiзнатися, це Роджер Баскервiль, молодший брат нещасного сера Чарльза. Всiх братiв було трое. Середнiй, котрий помер замолоду, – батько цього Генрi. Молодший, Роджер, вважався в сiм’i бiлою вороною. Вiн успадкував баскервiльську деспотичнiсть i був як двi краплi води схожий на родинний портрет того самого Г’юго Баскервiля. В Англii Роджер накоiв дурниць, тому був змушений сховатися в Центральнiй Америцi, де i помер 1876 року вiд жовтоi пропасницi.

Генрi – останнiй нащадок роду Баскервiлiв. Через годину i п’ять хвилин я маю зустрiти його на вокзалi Ватерлоо. Вiн надiслав менi телеграму, що сьогоднi вранцi приiжджае в Саутгемптон. Так ось, пане Голмс, порадьте, як менi з ним бути?

– А чому б йому не поiхати вiдразу в свiй родовий маеток?

– Природно, що таке рiшення напрошуеться само собою. Але згадайте, що всi Баскервiлi, котрi жили там, закiнчували трагiчно.

Я впевнений, якби в сера Чарльза була можливiсть побалакати зi мною перед смертю, вiн заборонив би менi привозити останнього нащадка стародавнього роду в це страшне мiсце. І водночас не можна заперечувати, що добробут усiеi нашоi сумноi, злиденноi округи залежить вiд того, чи погодиться сер Генрi жити в своему маетку, чи нi. Якщо Баскервiль-хол буде пустувати, всi плани сера Чарльза зазнають краху. Я боюся, як би моя особиста зацiкавленiсть у наших мiсцевих справах не взяла гору, тому й звертаюся за порадою до вас.

Шерлок задумався.

– У двох словах справа виглядае так, – сказав вiн нарештi. – Ви вважаете, що якась зла сила робить Дартмур небезпечним для Баскервiлiв. Чи правильно я вас зрозумiв?

– У будь-якому разi, пiдстави для таких застережень е.

– Гм. Але якщо ваша теорiя про надприроднi сили правильна, то вони можуть дiстатися до цього молодика не тiльки в Девонширi, але й у Лондонi.