Собака Баскервілів. Долина страху

Навiщо ж йому знадобилося без причини стояти бiля хвiртки п’ять, а то й десять хвилин, як стверджуе доктор Мортiмер, котрий звернув увагу на сигарний попiл? Мiж iншим, як це не дивно, але йому не можна вiдмовити в спостережливостi.

– Сер Чарльз так гуляв щовечора.

– І щовечора зупинявся бiля хвiртки? Навряд чи. Навпаки, е iнформацiя, що сер Чарльз намагався триматися подалi вiд болiт. А тiеi ночi вiн когось чекав там. І це було напередоднi його передбачуваного вiд’iзду в Лондон. Розумiете, Ватсоне, як усе складаеться – ланка до ланки! А тепер будьте люб’язнi дати менi скрипку, i ми вiдкладемо всi турботи про цю справу в надii на те, що завтрашнiй вiзит доктора Мортiмера та сера Генрi Баскервiля дасть нам нову поживу для роздумiв.

Роздiл IV

Сер Генрi Баскервiль

Ми поснiдали рано, i Голмс, одягнений у халат, приготувався приймати вiдвiдувачiв. Нашi клiенти не спiзнилися нi на секунду – як тiльки годинник пробив десяту, доктор Мортiмер увiйшов до кабiнету в супроводi молодого баронета.

Останньому було рокiв iз тридцять. Невеликого зросту, кремезний, мiцний, вiн справляв враження дуже жвавого, здорового чоловiка. Вираз його обличчя здався менi впертим; карi очi смiливо зиркали на нас з-пiд густих чорних брiв. Брунатний костюм спортивного крою та смаглява обвiтрена шкiра свiдчили про те, що цей чоловiк не засиджуеться вдома i не цураеться фiзичноi працi, та водночас спокiйна впевнена постава видавала в ньому справжнього джентльмена.

– Сер Генрi Баскервiль, – репрезентував супутника доктор Мортiмер.

– Так, це я, – пiдтвердив баронет. – І найцiкавiше те, пане Голмс, що якщо б мiй приятель не запропонував менi вiдвiдати вас, я прийшов би до вас iз власноi волi. Ви, кажуть, вмiете розгадувати рiзнi ребуси, а я якраз сьогоднi вранцi зiткнувся з одним, який менi не розкусити.

– Сiдайте, сер Генрi. Якщо я правильно вас зрозумiв, то пiсля приiзду до Лондона з вами сталося щось не зовсiм звичайне?

– Я не надаю цьому особливого значення, пане Голмс.

Мабуть, надi мною хтось пожартував. Але сьогоднi вранцi я отримав ось цей лист, якщо тiльки вiн заслуговуе такоi уваги.

Гiсть поклав на стiл конверт, i ми стали розглядати його. Конверт виявився звичайнiсiньким, iз сiрого паперу. Адреса – «Готель «Нортумберленд», серу Генрi Баскервiлю» – була написана великими друкованими лiтерами; на поштовому штемпелi стояли: «Черiнг-крос» i час вiдправлення – вечiр попереднього дня.