Собака Баскервілів. Долина страху

– Хтось знав, що ви зупинитеся в готелi «Нортумберленд»? – поцiкавився Голмс, кинувши допитливий погляд на нашого гостя.

– Нiхто не знав. Я вирiшив, де зупинитися, тiльки пiсля зустрiчi з доктором Мортiмером.

– Але доктор Мортiмер, вочевидь, сам там зупинився?

– Нi, я живу у знайомих, – сказав медик. – Нiхто не мiг знати, що ми поiдемо саме в цей готель.

– Гм! Отже, вашими пересуваннями хтось дуже цiкавиться.

Шерлок вийняв iз конверта складений вчетверо аркуш паперу, розгорнув його i поклав на стiл.

Посерединi сторiнки була написана одна-едина фраза, складена з пiдклеених одне до iншого друкованих слiв. Там було зазначено наступне: «Якщо розум i життя вам дорогi, тримайтеся подалi вiд торф’яних болiт». Слова «торф’яних болiт» були написанi вiд руки, чорнилом.

– Так ось, пане Голмс, – сказав сер Генрi Баскервiль, – може, поясните менi, що все це означае i хто так зацiкавився моiми справами?

– А що скажете ви, докторе Мортiмер? Цього разу тут начебто немае нiчого надприродного?

– Авжеж, сер, але, можливо, лист надiслала людина, переконана в тому, що вся ця iсторiя надприродна.

– Яка iсторiя? – рiзко спитав сер Генрi. – Ви, джентльмени, мабуть, обiзнанi про моi справи набагато краще, нiж я сам!

– Ми розповiмо вам усе, сер Генрi. Без цього ви не пiдете звiдси, повiрте в те, що я кажу, – запевнив Шерлок Голмс. – А зараз давайте займемося цим вельми цiкавим документом, який був складений та опущений у поштову скриньку вчора ввечерi. Ватсоне, у нас е вчорашнiй «Таймс»?

– Он там, у кутку.

– Будьте ласкавi подати менi сторiнку з передовицею, – вiн швидко пробiг ii очима. – «Свобода торгiвлi»… Чудова передовиця! Дозвольте прочитати вголос один абзац. «Якщо хтось намагатиметься переконати вас, що та галузь промисловостi, в якiй ви особисто зацiкавленi, перебувае пiд захистом протекцiйних тарифiв, тримайтеся подалi вiд таких людей, бо розум повинен вам пiдказати, що така система врештi-решт пiдiрве наш iмпорт i порушить нормальне життя нашого острова, iнтереси якого дорогi всiм нам».

Що ви на це скажете, Ватсоне? – вигукнув Голмс, радiсно потираючи руки. – Блискуча iдея, чи не так?

Доктор Мортiмер поглянув на Голмса, як дивляться турботливi лiкарi на безнадiйних пацiентiв, а сер Генрi Баскервiль звiв на мене здивований погляд своiх карих очей.

– Я не дуже тямлю в таких питаннях, як тарифна полiтика, – сказав вiн, – але менi здаеться, що ми трохи вiдхилилися вiд нашоi теми.