Собака Баскервілів. Долина страху

Темна дубова обшивка вiдливала бронзою в золотих променях, i тепер нам важко було уявити, що всього лише напередоднi ввечерi ця кiмната навiювала на нас такий смуток.

– Будинок тут нi при чому, ми, ймовiрно, самi в усьому виннi, – сказав баронет. – Втомилися з дороги, змерзли, ось нам i здалося все таким похмурим. А за нiч вiдпочили, почуваемося чудово, i навколо також усе звеселилося.

– Однак не можна приписувати все винятково нашому настрою, – вiдповiв я. – Скажiть менi, наприклад, невже ви не чули серед ночi чийсь плач, схоже, жiночий?

– А знаете, менi також здалося щось подiбне, коли дрiмав.

Я довго прислухався i потiм вирiшив, що це менi наснилося.

– Нi, я дуже ясно все чув i впевнений, що плакала жiнка.

– Треба зараз же побалакати з Беррiмором.

Вiн викликав дворецького дзвiнком i звернувся до нього за поясненнями. Менi здалося, що блiде обличчя слуги зблiдло ще бiльше, коли вiн почув запитання господаря.

– У будинку живе лише двi жiнки, сер Генрi, – вiдповiв Беррiмор.

 – Одна з них посудниця, котра спить в iншому крилi, а друга – моя дружина, але запевняю, що вона не плакала.

Й усе ж вiн сказав нам неправду, бо пiсля снiданку менi довелося зiткнутися з панi Беррiмор у коридорi, на яскравому свiтлi. Я побачив високу жiнку з крупними рисами обличчя i зi строго стиснутими губами, котра трималася дуже невимушено. Але очi – червонi, з припухлими вiками – видали ii. Отже, вона таки плакала вночi, а якщо так, то чоловiк не мiг не знати про це.

Й усе ж вiн вiдважився навiть на те, що його можуть викрити в брехнi. Навiщо? І чому вона так гiрко плакала?

Чимось таемничим i похмурим вiяло вiд цього блiдого солiдного чоловiка з чорною бородою. Вiн перший виявив тiло сера Чарльза, й обставини смертi старого Баскервiля були вiдомi нам тiльки з його слiв. Невже ж саме Беррiмора ми бачили в кебi на Рiджент-стрит? У будь-якому разi борода була така сама. Вiзник повiдомляв про чоловiка середнього зросту, але це враження могло бути помилковим.

Як же менi встановити iстину? Перш за все треба, звiсно, побачити начальника поштовоi контори в Грiмпенi та дiзнатися у нього, чи була наша телеграма передана Беррiмору власноруч. І в тому, i в iншому випадку в мене принаймнi буде що повiдомити Шерлоку Голмсу.

Сер Генрi зайнявся пiсля снiданку переглядом дiлових паперiв, i я цiлком мiг розпоряджатися своiм часом.