Собака Баскервілів. Долина страху

 – Що це?

Неголосне, протяжне та невимовно тужливе виття пролунало над болотами. Повiтря наповнилося ним, але звiдки чулося, визначити було неможливо. Розпочавшись iз невиразного стогону, цей звук поступово перейшов у глухе ревiння, що знову знiтилося до щемливого стогону. Степлтон якось дивно глянув на мене.

– Таемничi мiсця цi болота, – сказав вiн.

– Що це таке?

– Фермери торочать, що так вие собака Баскервiлiв, коли шукае свою жертву. Менi й ранiше доводилося його чути, але сьогоднi щось уже надто голосно.

Похоловши вiд страху, я оглянув широку рiвнину, що пiдiймаеться до горизонту, вкриту зеленими заростями осоки. Нi шереху, навiть найменших ознак життя на нiй – лише двi ворони голосно каркали, сидячи на кам’яному стовпi позад нас.

– Ви ж освiчена людина, вас такою нiсенiтницею не здурити, – сказав я. – Як пояснюете це виття?

– Багнюка iнодi видае дуже дивнi звуки. Чи то мул осiдае, чи вода пiдiймаеться на поверхню, чи ще щось, хто знае?

– Нi, нi! Це був голос живоi iстоти.

– Може, й так. Вам нiколи не доводилося чути, як лементуе бугай?

– Нi, не доводилося.

– В Англii цей птах трапляеться тепер дуже рiдко, по сутi вiн практично вимер, але на таких болотах усе можливо. Я б анiтрохи не здивувався, якщо б виявилося, що до нас долинув голос однiеi з останнiх представниць цього виду.

– В життi не чув бiльш дивних i страшних звукiв!

– Що й казати, мiсця таемничi. Погляньте на той пагорб. Що це таке, як гадаете?

Крутий схил був вкритий гейби кiльцями iз сiрого каменю.

– Що це? Кошари?

– Нi, це житла наших поважних пращурiв. Доiсторична людина густо заселяла торф’янi болота, i позаяк пiсля неi тут нiхто не жив, то весь цей домашнiй затишок залишився цiлим i неушкодженим. Тiльки дахiв бракуе. За бажання можна пiти туди i побачити залишки вогнища та ложа.

– Та це ж цiле мiстечко! Коли ж воно було заселене?

– Неолiтична людина[10 - Неолiтична людина – людина пiзнiшоi епохи кам’яного вiку, культура якоi характеризуеться шлiфованими кам’яними виробами.

– А чим ця людина займалася?

– Пасла стада тут же, на схилах, а коли кам’яна сокира почала поступатися першiстю бронзовiй палицi, навчилася добувати олово. Бачите он той рiв на протилежному пагорбi? Це слiди ii роботи. Так, докторе Ватсон, ви знайдете багато цiкавих особливостей на наших болотах.