Справи Шерлока Голмса

Крiм того, е ще й наш клiент! Нi, нi, не будемо обговорювати це. Коли доп’ете каву, ходiмо до мене додому. Життерадiсний Шiнвел, мабуть, уже чекае нас зi своiм звiтом.

Ми справдi застали його там. Це був дужий чолов’яга, неотесаний, iз буряковим обличчям i хворобливим виглядом. У його зовнiшностi лише пара живих чорних очей свiдчила про верткий розум. Здавалося, вiн перебував у своiй стихii, а поруч iз ним на диванi сидiла його вихованка – тендiтна нервова дiвчина з блiдим застиглим обличчям, на якому життевi негаразди залишили свiй одвiчний слiд.

Ще молода, але вже зазнала нещастя та горя протягом цих жахливих рокiв.

– Це мiс Кiттi Вiнтер, – представив вiдвiдувач гостю помахом своеi товстоi руки, – що вона знае, ось… ну, загалом вона сама розкаже. Вiдшукав ii одразу, мiстере Голмс, щойно отримав вашi iнструкцii.

– Атож, мене знайти зовсiм не важко, – пiдтвердила дiвчина. – Майже завжди за адресою: Пекло, Лондон. Так само, як i Поркi Шiнвел.

Адже так, Поркi, ми ж iз тобою давнi друзяки. Але, хай йому грець, мiстере Голмс, декого не завадило б сховати в мiсцину ще гiршу за нашу, якби була справедливiсть на свiтi. Того, за ким полюете.

Голмс усмiхнувся.

– Бачу, що нашi намiри збiгаються, мiс Вiнтер.

– Та я готова вмерти, щоб допомогти вам поставити його на мiсце, – сказала наша гостя з люттю в голосi. На ii блiдому рiшучому обличчi та в блискучих очах вiддзеркалилася така глибока ненависть, на яку бувае здатна лише жiнка.

 – Вам немае потреби лiзти в мое минуле, мiстере Голмс, нiчого корисного ви там не знайдете. Але такою, якою я стала нинi, мене зробив Адельберт Грюнер. Якби я тiльки могла дiстатися до нього, ах, якби могла вiдправити його до пекла слiдом за його жертвами!

Вона розлючено затрясла кулаками в повiтрi.

– Ви знаете, як просуваеться справа?

– Поркi Шiнвел менi все розповiв. Вiн знайшов ще одну дурненьку й тепер хоче з нею одружитися, ну, а ви прагнете йому завадити.

Ви, мабуть, багато що знаете про цього негiдника. Жодна порядна дiвчина не пiде з ним до шлюбу, якщо вона, звiсно, мае розум.

– На жаль, вона його втратила, бо пристрасно кохае цього чоловiка. Що б iй про нього не казали, навiть знати нiчого не хоче.

– І про вбивство казали?

– Аякже.

– Е-е, то в неi мiцнi нерви.

– Вона вважае, що його обмовили.