Справи Шерлока Голмса

Те, що сталося потiм, переплуталося в моiй пам’ятi: i те, як я вхопив газету, i те, як мене намагався зупинити продавець, якому я навiть не заплатив, i те, як я якимось дивом опинився бiля дверей аптеки, де нарештi змiг прочитати жахливе повiдомлення. У замiтцi значилося:

«З великим сумом ми дiзналися, що мiстер Шерлок Голмс, вiдомий приватний детектив, сьогоднi вранцi став жертвою розбiйного нападу, який мав для нього небезпечнi наслiдки. Ми не знаемо точних подробиць, але iнцидент скорше за все стався близько дванадцятоi години на Рiджент-стрит бiля “Кафе-Рояль”.

Напад скоiли двое чоловiкiв, озброених киями, i в результатi завданих побоiв мiстер Голмс отримав поранення, якi лiкарi оцiнюють як украй серйознi. Спочатку його доправили в Чарiнг-Кроську лiкарню, але пацiент наполiг на перевезеннi в його помешкання на Бейкер-стрит. Зловмисники, якi напали на мiстера Голмса, справляли враження дуже пристойних джентльменiв. Їм удалося сховатися вiд очей свiдкiв у примiщеннi “Кафе-Рояль”, звiдки вони вийшли через чорний хiд на Гласгаус-стрит. Без сумнiву, вони належали до того злочинного братства, якому дiяльнiсть i винахiдливiсть мiстера Голмса так часто завдае чимало клопотiв».

Чи треба казати, що, зразу ж переглянувши замiтку, я вскочив у кеб i помчав на Бейкер-стрит. Там я застав вiдомого хiрурга сера Леслi Оксшотта, чия невелика карета стояла на узбiччi.

– Безпосередньоi небезпеки для життя немае, – резюмував вiн, – двi рванi рани на головi та кiлька гематом. Довелося накласти кiлька швiв.

Я ввiв морфiй i тепер головне – спокiй, проте кiлька хвилин бесiди йому не зашкодять.

Я нечутно увiйшов у затемнену кiмнату. Поранений не спав, i в його хрипкому шепотiннi я розчув свое iм’я. Фiранка була на три чвертi опущена, але випадковий сонячний промiнь освiтив забинтовану голову Голмса. Темно-червона пляма просочилася крiзь бiлу полотняну пов’язку. Я сiв поруч iз моiм товаришем i схилив до нього голову.

– Усе гаразд, Ватсоне, – ледь чутно пробурмотiв вiн, – чого ви так… витрiщилися? Зi мною не так зле, як здаеться.

– Дякуйте всевишньому!

– Як ви знаете, я трохи фехтую. Боронячись, застосував кiлька прийомiв, але здолати двох не спромiгся.

– Що я можу зробити, Голмсе? Адже цих розбiйникiв нацькував на вас клятий барон. Скажiть лише слово, i я виведу його на чисту воду.

– Любий Ватсоне, ми нiчого не зможемо вдiяти, поки полiцiя не вийде на нього, а вони добре замели слiди, будьте певнi. Зачекайте трохи, я маю деякi мiркування.