Справи Шерлока Голмса

Можливо, що психiчна травма, величезна напруга та страх, якi вiдчував хлопець упродовж тривалого часу з того самого моменту, як опинився в тiсному контактi з прокаженими, i викликали фiзичнi змiни органiзму, подiбнi до тих, яких вiн остерiгався. Але бачу, – додав сер Джеймс, – що мiсiс Емсворд вже приходить до тями. Як добре, що вiд щастя не вмирають!

Випадок iз камiнцем Мазарiнi

Доктору Ватсону було приемно знову опинитися в неприбранiй кiмнатi на другому поверсi на Бейкер-стрит, яка колись стала вiдправною точкою багатьох його чудових пригод.

Вiн оглянув науковi таблицi та мапи на стiнi, обпечену кислотою полицю для хiмiкатiв, футляр для скрипки, що стояв у кутку, вiдро для вугiлля, в якому колись лежали старi люльки та тютюн. Нарештi його очi зупинилися на свiжому й усмiхненому обличчi Бiллi, молодого, але дуже метикуватого та тактовного слуги, котрий хоча б трохи допомагав боротися зi самотнiстю та замкнутiстю, що оточували таемничу постать видатного детектива.

– У вас, здаеться, змiн узагалi не вiдбуваеться, Бiллi.

І ви також не змiнюетеся. Сподiваюся, те саме можна сказати i про нього?

Бiллi з певним неспокоем поглянув на зачиненi дверi спальнi.

– Я думаю, що вiн у лiжку, спить, – промовив вiн.

Була сьома вечора прекрасного лiтнього дня, але доктор Ватсон був достатньо обiзнаний iз нетрадицiйним режимом дня свого давнього приятеля, щоб не здивуватися цьому повiдомленню.

– Це, мабуть, означае розслiдування справи?

– Атож, сер, вiн зараз дуже важко працюе.

Тому боюся за його здоров’я. Вiн блiдне, худне i нiчого не iсть. «Хочете вечеряти, пане Голмс?» – запитала його панi Гадсон. – «О сьомiй тридцять завтра», – вiдповiв вiн. Ви ж його знаете, коли вiн занурюеться справу.

– Авжеж, Бiллi, знаю.

– Вiн за кимось стежить. Вчора був робiтником, котрий шукае роботу. А сьогоднi вирядився старою бабою. Я його не впiзнав, хоча мав би вже вивчити цi витiвки.

Бiллi з посмiшкою вказав на дуже пошарпану парасольку, що притулилася до тапчана.

– Це частина вбрання старенькоi, – пояснив вiн.

– І що в нього зараз за справа, Бiллi?

Бiллi стишив голос, наче повiдомляв якусь велику державну таемницю.

– Вам я сказати можу, сер, але це не повинно вийти за межi цiеi кiмнати. Це справа про дiамант корони.

– Ви про крадiжку камiнця вартiстю сто тисяч фунтiв?

– Саме так, сер. Вони хочуть його повернути, сер. Тому ми й приймали прем’ер-мiнiстра та мiнiстра внутрiшнiх справ на цiй канапi.