Спогади про Шерлока Голмса

Коли вiн усе це почув, то почав думати тiльки про те, як врятувати власну шкуру.

– Та ж стайню оглядали!

– Ну, цей старий шахрай обведе навколо пальця кого завгодно.

– А ви не боiтеся залишати коня в його руках? Вiн же скакуновi може щось заподiяти, адже це в його iнтересах.

– Нi, мiй друже, насправдi вiн буде берегти його, як зiницю ока. У його iнтересах повернути тварину цiлою та неушкодженою. Це едине, чим вiн може заслужити прощення.

– Полковник Росс не справив на мене враження чоловiка, схильного прощати ворогам!

– Справа не в полковнику Россi.

У мене своi методи, i я розповiдаю лише стiльки, скiльки вважаю за слушне, у цьому перевага мого неофiцiйного положення. Не знаю, помiтили ви, чи нi, Ватсоне, але полковник тримався зi мною дещо зверхньо, i менi хочеться трохи розважитися. Не кажiть йому нiчого про Срiбну зiрку.

– Певна рiч, не скажу, якщо ви так бажаете.

– Але все це дрiбницi порiвняно з iншим запитанням: хто вбив Джона Стрекера?

– Ви зараз перейдете до нього?

– Навпаки, мiй друже, ми з вами повернемося сьогоднi нiчним потягом до Лондона.

Слова Голмса здивували мене. Ми пробули в Дартмурi всього кiлька годин, вiн так успiшно розпочав розплутувати клубок i раптом хоче все покинути. Я нiчого не розумiв. До самого будинку тренера менi не вдалося витягнути з Голмса нi слова. Полковник iз iнспектором чекали нас у вiтальнi.

– Мiй товариш повертаеться зi мною нiчним потягом до Лондона, – заявив Голмс. – Приемно було подихати прекрасним повiтрям Дартмура.

Інспектор широко витрiщив очi, а полковник скривив губи в зневажливiй посмiшцi.

– Отже, ви склали зброю. Вважаете, що вбивцю нещасного Стрекера заарештувати неможливо, – припустив вiн.

– Боюся, що це пов’язано з надто великими труднощами, – Голмс стенув плечима. – Але я повнiстю переконаний, що у вiвторок ваш кiнь буде бiгти, i прошу вас попередити жокея, щоб вiн був готовий. Можу я поглянути на свiтлину мiстера Джона Стрекера?

Інспектор витягнув iз кишенi конверт i вийняв звiдти фотографiю.

– Любий Грегорi, ви випереджаете всi моi бажання! Якщо дозволите, джентльмени, я залишу вас на хвилину, менi потрiбно щось спитати в служницi Стрекерiв.

– Мушу зiзнатися, ваш лондонський радник мене розчарував, – з прямолiнiйною рiзкiстю кинув полковник Росс, як тiльки Голмс вийшов iз кiмнати. – Не бачу, щоб iз часу його приiзду справа посунулася хоч на крок.

– Принаймнi, вам дали слово, що ваш кiнь буде бiгти, – втрутився я.