Спогади про Шерлока Голмса

– Слово менi дали, – стенув плечима полковник. – Та я волiв би коня, а не слова.

Я вже хотiв вiдповiсти, аби захистити свого приятеля, але в цю мить вiн повернувся.

– Ну ось, джентльмени, – заявив вiн. – Я готовий iхати.

Один iз конюхiв вiдчинив дверцята екiпажа. Голмс сiв поруч зi мною, але раптом перехилився через борт i торкнувся рукава конюха.

– У вас е вiвцi, як бачу, – сказав вiн. – Хто за ними доглядае?

– Я, сер.

– Ви не помiчали за ними останнiм часом чогось дивного?

– Та нi, сер, нiби нiчого, тiльки ось три раптом почали накульгувати, сер.

Голмс засмiявся, потираючи руки, чимось дуже задоволений.

– Непогано вигадано, Ватсоне, зовсiм незле! – Вiн непомiтно штурхнув мене лiктем. – Грегорi, дозвольте звернути вашу увага на дивну епiдемiю, що вразила овець. Гайда.

З обличчя полковника Росса було видно, якi непривабливi висновки вiн зробив про таланти мого приятеля, зате iнспектор пожвавився.

– Вважаете цю обставину важливою? – спитав вiн.

– Ще б пак.

– Є ще якiсь моменти, на якi ви порадили б менi звернути увагу?

– На дивну поведiнку собаки в нiч злочину.

– Собаки? Але вона нiяк не поводилася!

– Оце й дивно, – зауважив Голмс.

Через чотири днi ми з Голмсом знову сидiли в потязi, який мчав у Вiнчестер, де мав розiгруватися кубок Вессекса. Полковник Росс чекав на нас, як i було домовлено, у своему екiпажi, запряженому четвiркою, бiля вокзалу на майданi. Ми поiхали за мiсто, де була арена. Полковник був похмурий, тримався напрочуд зимно.

– Жодних звiсток про мого коня досi немае, – заявив вiн.

– Сподiваюся, ви його впiзнаете, коли побачите?

Полковник спаленiв:

– Я можу вам описати одну за одною всiх коняк, якi брали участь у перегонах за останнi двадцять рокiв. Мого фаворита, з його мiткою на чолi та бiлою плямою на правiй переднiй бабцi, впiзнае кожна дитина!

– А якi ставки?

– Вiдбуваеться щось незрозумiле. Вчора ставили п’ятнадцять до одного, вранцi розрив став швидко скорочуватися, не знаю, чи втримаються зараз на трьох до одного.

– Гм, – буркнув Голмс, – сумнiвiв немае, хтось щось знае.

Екiпаж пiд’iхав до огорожi, що оточувала головну трибуну. Я взяв афiшу й прочитав:

Приз Вессекса

Жеребцi чотирьох i п’яти рокiв. Дистанцiя – 1 миля 5 ферлонгiв. 50 фунтiв пiдписних. Головний приз – 1000 фунтiв, другий приз – 300 фунтiв, третiй приз – 200 фунтiв.

1. Негр – власник Гiт Ньютон; жокей – червоний шолом, пiсочний однострiй.

2.