Спогади про Шерлока Голмса

 Боксер – власник полковник Вордлоу; жокей – помаранчевий шолом, однострiй синiй, рукави чорнi.

3. Обачний – власник лорд Беквотер; жокей – шолом i рукави однострою жовтi.

4. Срiбна зiрка – власник полковник Росс; жокей – шолом чорний, однострiй червоний.

5. Кришталь – власник герцог Балморал; жокей – шолом жовтий, однострiй чорний iз жовтою смужкою.

6. Бешкетник – власник лорд Сiнглфорд; жокей – шолом бузковий, рукави однострою чорнi.

– Ми викреслили Баярда, нашу другу коняку, яка мала бiгти, зважаючи на вашу пораду, – заявив полковник.

 – Але це не страшно? Фаворит сьогоднi Срiбна зiрка?

– Срiбна зiрка – п’ять до чотирьох! – лунало з трибун. – Обачний – п’ятнадцять до п’яти! Усi решта – п’ять до чотирьох!

– Конi на стартi! – вигукнув я. – Дивiться, усi шестеро!

– Всi шестеро! Отже, Срiбна зiрка бiжить! – вигукнув полковник дуже схвильовано. – Але я його не бачу. Моiх мiток наразi немае.

– Вийшло лише п’ятеро. Ось, мабуть, i вiн, – вказав я, i в цю хвилину iз загону клусом вибiг чудовий гнiдий жеребець i промчав повз нас.

На жокеi були кольори полковника, вiдомi всiй Англii.

– Це не мiй кiнь! – залементував полковник Росс. – На ньому немае жодноi бiлоi плямочки! Пояснiть, що вiдбуваеться, мiстере Голмс!

– Подивимось, що буде, – незворушно сказав Голмс.

Кiлька хвилин вiн не вiдводив бiнокля вiд очей.

– Чудово! Чудовий старт! – раптом вигукнув вiн. – Ось вони, погляньте, завертають!

З екiпажа нам було добре видно, як конi вийшли на пряму дiлянку. Вони йшли так близько, що iх усiх, здавалося, можна було накрити однiею попоною, але ось на половинi прямоi жовтий колiр лорда Беквотера вирвався вперед.

Однак ярдiв за тридцять вiд того мiсця, де стояли ми, жеребець полковника обiйшов Обачного й опинився бiля фiнiшу на цiлих шiсть корпусiв попереду. Кришталь герцога Балморала з великим вiдривом прийшов третiм.

– Як би там не було, кубок мiй, – прошепотiв полковник, проводячи долонею по очах. – Убийте мене, якщо я хоча б щось зрозумiв. Вам не здаеться, мiстере Голмс, що ви вже достатньо довго водите мене за носа?

– Маете рацiю, полковнику.

Зараз ви все дiзнаетеся. Ходiмо поглянути на коня всi разом. Он вiн, – продовжував Голмс, входячи в загiн, куди впускали лише власникiв коней та iхнiх друзiв. – Варто лише потерти йому чоло й бабку спиртом, i ви впiзнаете Срiбну зiрку.

– Що!

– Ваш кiнь потрапив у руки шахрая, я знайшов його й узяв на себе смiливiсть випустити на поле в тому виглядi, як його сюди доправили.