Спогади про Шерлока Голмса

Адже найкращий спосiб дiстатися до сутi справи – розповiсти всi обставини комусь iншому. До того ж ви навряд чи зможете менi допомогти, якщо не будете знати, що ми зараз маемо в своему розпорядженнi.

Я вiдкинувся на подушки, димлячи сигарою, а Голмс, подавшись уперед i водячи по долонi тонким довгим пальцем для наочностi, розпочав викладати менi подii, якi змусили нас вдатися до цiеi мандрiвки.

– Срiбна зiрка, – почав вiн, – син Самоцвiта й Вiдради й нiчим не поступаеться своему знаменитому батьковi. Зараз йому п’ять рокiв.

Ось уже три роки, як його щасливому власниковi, полковнику Россу, дiстаються на перегонах усi призи. Аж тут сталося нещастя. Срiбну зiрку вважали першим фаворитом у гонитвi на кубок Вессекса. Ставки на нього приймали три до одного. Вiн був улюбленцем публiки й ще жодного разу не засмутив своiх шанувальникiв. Навiть якщо з ним змагалися найкращi конi Англii, на нього завжди ставили величезнi грошi. Тому зрозумiло, що е багато людей, в iнтересах яких не допустити появи Срiбноi зiрки бiля прапора перегонiв i наступного вiвторка. Це, звiсно, чудово розумiли в Кiнгс-Пайлендi, де розташована тренувальна стайня полковника Росса. Фаворита ретельно охороняли. Його тренером був Джон Стрекер, котрий прослужив у полковника дванадцять рокiв, iз яких п’ять був жокеем, поки не став занадто важким для цього. Своi обов’язки вiн завжди виконував взiрцево й був вiдданим слугою. У нього було трое помiчникiв, бо стайня маленька – усього на чотирьох коней. Уночi один конюх чергував у стайнi, iншi ж спали на сiннику. Усi трое – абсолютно надiйнi хлопцi. Джон Стрекер жив iз дружиною в невеликому котеджi, ярдiв за двiстi вiд стайнi. Платив йому полковник добре, дiтей у них немае, прибирае в будинку й пере служниця. Мiсцина навколо Кiнгс-Пайленда безлюдна, тiльки на пiвнiч на вiдстанi пiвмилi якийсь пiдрядник iз Тавiстока збудував кiлька вiлл для недужих i тих, хто бажае просто подихати цiлющим Дартмурським повiтрям. Сам Тавiсток розташований на заходi, до нього двi милi, а з iншого боку рiвнини, також на вiдстанi двох миль, розташований Мейплтон – садиба лорда Беквотера, де також е стайня. Коней там бiльше, нiж у Кiнгс-Пайлендi, урядуе сам Сайлес Браун. Навколо на багато миль тягнуться порослi чагарником болота, зовсiм безлюднi, якщо не брати до уваги циганiв, котрi час вiд часу заходять сюди. Ось атмосфера, в якiй проти ночi на вiвторок розiгралася драма.

Напередоднi ввечерi, як завжди, коней тренували й купали, а о дев’ятiй годинi стайню замкнули.