Його прощальний уклін

Вiн чудово спiлкувався англiйською та вирiзнявся хорошими манерами. Це був, мабуть, найвродливiший чоловiк iз усiх, кого я зустрiчав.

Якимось чином ми з цим парубком близько потоваришували. Вiн, здавалося, iз самого початку був до мене прихильним, i не минуло двох днiв iз часу нашого знайомства, як вiн навiдав мене в моiй оселi. Слово за словом, й усе скiнчилося тим, що вiн запросив мене пожити кiлька днiв у нього у Вiстерiя-Лодж, це мiж Ешером та Окшоттом. Учора ввечерi я, дотримуючись обiцянки, подався до Ешера.

Гарсiя описував менi свое обiйстя. Вiн жив там iз вiрним слугою, спiввiтчизником, котрий йому в усьому допомагав. Цей хлопчина розмовляв англiйською й вiв усе господарство в будинку. Ще Гарсiя згадував, що в нього чудовий кухар-мулат, котрого вiн пiдiбрав пiд час своiх мандрiв. Також вiн додав, що той смачно готуе. Пам’ятаю, як Гарсiя зауважив, що вiн не очiкував знайти такий дивний будинок у самому серцi Суррею, i я з цим погодився, хоча потiм виявилося, що вiн набагато дивнiший, нiж я думав.

Я прибув на мiсце – це за двi милi на пiвдень вiд Ешера. Будинок цiкавий своею архiтектурою, стоiть вiддалено вiд дороги, до нього веде звивиста пiд’iзна алея, обсаджена з двох бокiв вiчнозеленим чагарником. Це старовинна споруда, яка явно потребуе ремонту. Коли моi речi вивантажили на зарослу травою дорiжку перед заляпаними безбарвними дверима, я засумнiвався, чи розумно вчинив, вирушивши до людини, котру майже не знаю. Однак вiн сам вiдчинив менi й вельми приязно привiтався.

Мене доручили слузi, меланхолiйному смаглявому чоловiку, котрий узяв мiй саквояж i провiв мене в призначену менi спальню. Будинок був якийсь похмурий. Вечеряли ми наодинцi, i хоча господар щосили намагався мене розважити, думки його, здавалося, весь час блукали десь далеко, та й розмовляв вiн настiльки бурхливо та незрозумiло, що я насилу його розумiв. Вiн безперестанку постукував пальцями по столу, гриз нiгтi та виявляв iншi ознаки нервового збудження. Сам обiд не був нi добре сервiрований, нi смачно приготований, а присутнiсть похмурого мовчазного слуги нiяк не сприяла пожвавленню атмосфери. Можу запевнити, що багато разiв упродовж цього вечора менi спадало на думку, що треба знайти якийсь слушний привiд i повернутися додому до Лi.

Пригадую одну деталь, що може мати стосунок до тiеi справи, яку ви, шановнi правоохоронцi, розслiдуете. Тодi я не надав цьому значення. Коли обiд закiнчився, слуга подав господаревi записку.