Загублений світ

– Безпардонний скандалiст!

– Годi! До ганебного стовпа за такi слова! – сказав професор.

І, на превеликий подив, вiн нахилився, пiдняв дружину та поставив ii на високий постамент iз чорного мармуру, що стояв у кутку холу. Цей постамент, заввишки щонайменше в сiм футiв, був такий вузький, що панi Челленджер заледве могла втриматися на ньому. Важко було уявити собi безглуздiше видовище – боячись звiдти впасти, вона немов скам’янiла зi спотвореним вiд лютi обличчям i тiльки трохи дригала ногами.

– Здiйми мене! – нарештi стала благати панi Челлен-джер.

– Скажи «будь ласка».

– Це гидко, Джордже! Здiйми мене негайно!

– Пане Мелоун, ходiмо до мого кабiнету.

– Але даруйте, сер!.. – сказав я, зиркаючи на його дружину.

– Чуеш, Джессi? Пан Мелоун заступаеться за тебе. Скажи «будь ласка», тодi знiму.

– Неподобство! Ну, будь ласка, будь ласка!

Вiн зняв ii з такою легкiстю, наче жiнка важила не бiльше за канарку.

– Поводься пристойно, люба. Пан Мелоун – представник преси. Завтра ж вiн опише все це в своiй нiкчемнiй газетцi i бiльшу частину розпродасть серед наших сусiдiв.

«Дивнi примхи однiеi високопоставленоi особи». Високопоставлена особа – це ти, Джессi. Тому згадай, куди я тебе поставив кiлька хвилин тому. Потiм пiдзаголовок: «З побуту одного оригiнального подружжя». Цей пан Мелоун нiчим не погребуе, вiн харчуеться стервом, як i всi його побратими. Рогсш ех grege сiiаЬоІi – свиня з табуна диявола. Правильно кажу, пане Мелоун?

– Ви й справдi нестерпнi, – iз запалом кинув я.

Професор зареготав.

– Ви двое, мабуть, укладiть проти мене спiлку, – прогув вiн, випнувши своi могутнi груди та глипаючи то в мiй бiк, то на дружину. Потiм уже iз зовсiм iншою iнтонацiею: – Даруйте нам цi невиннi сiмейнi розваги, пане Мелоун. Я запропонував вам повернутися зовсiм не для того, щоб робити вас учасником наших безневинних сварок. Нумо, панi, гайда звiдси i не треба гнiватися.

Науковець поклав своi величезнi лаписька дружинi на плечi:

– Твоя правда, як завжди.

Якщо б Джордж Едвард Чел-ленджер слухався твоiх порад, вiн був би набагато поважнiшою людиною, однак не самим собою. Поважних людей багато, моя люба, а Джордж Едвард Челленджер один-еди-ний на свiтi. Тому спробуй якось порозумiтися з ним.

Вiн втелющив дружинi гучний поцiлунок, що збентежило мене набагато бiльше, нiж усi його дикi витiвки.

– А тепер, пане Мелоун, – правив далi професор, знову набуваючи бундючного вигляду, – будьте ласкавi завiтати сюди.