Загублений світ

Науковець простягнув менi невелику свiтлину.

– Їi сумний стан пояснюеться тим, що коли ми спускалися вниз рiчкою, наш човен перевернуло i футляр, в якому зберiгалися непроявленi негативи, трiснув. Результати цього лиха не забарилися. Майже всi негативи загинули – втрата невиправна. Ось це фото – одне з небагатьох бiльш-менш вцiлiлих. Вам доведеться вдовольнятися таким поясненням його недосконалостi. Поширюються чутки про якусь фальсифiкацiю, але я не схильний сперечатися зараз на цю тему.

Знiмок i справдi був зовсiм блiдий.

Недоброзичливий критик мiг би легко причепитися до цього. Вдивляючись у тьмяно-сiрий ландшафт i поступово розбираючись у його деталях, я побачив довгу та височезну лiнiю скель, що нагадуе гiгантський водоспад, а на передньому планi – пологу рiвнину з розкиданими по нiй деревами.

– Якщо не помиляюся, цей пейзаж був i в альбомi, – помiтив я.

– Еге ж, – пiдтвердив професор. – Я знайшов там слiди стоянки. А тепер погляньте на ще одну свiтлину.

Це був той самий ландшафт, лише взятий крупнiшим планом.

Знiмок був геть зiпсований. І все ж я розгледiв самотню, увiнчану деревом скелю, яку вiддiляла вiд гряди балка.

– Тепер у мене не залишилося жодних сумнiвiв, – зiзнався я.

– Отже, ми не даремно пнемося, – сказав професор. – Дивiться, якi успiхи! Тепер будьте ласкавi поглянути на шпиль цiеi скелi. Ви щось там бачите?

– Величезне дерево.

– А на деревi?

– Великого птаха.

Вiн подав менi лупу.

– Авжеж, – сказав я, дивлячись крiзь неi, – на деревi сидить великий птах.

У нього досить серйозний дзьоб. Це, вочевидь, пелiкан?

– Зiр у вас – не позаздриш, – сказав професор. – Це не пелiкан i взагалi не птах. Щоб ви знали, менi вдалося пiдстрелити цю iстоту. І вона послужила единим незаперечним доказом, який я звiдти привiз.

– Вона тут, у вас?

Нарештi я побачу речовий доказ усiх цих байок!

– Вона була у мене. На жаль, катастрофа на рiчцi згубила не лише негативи, а й цю мою здобич. Їi пiдхопило виром, й, як я не намагався врятувати свiй скарб, у моiй руцi залишилася лише половина крила.

Я втратив свiдомiсть i прийшов до тями, коли мене вже винесло на берег, але цей жалюгiдний залишок чудового екземпляра був цiлий i неушкоджений. Ось вiн, перед вами.

Професор вийняв iз шухляди столу щось, що нагадувало, на мою думку, горiшню частину крила величезного лилика. Ця вигнута кiстка з перетинчастою плiвкою була щонайменше два або й бiльше футiв завдовжки.