Вампір із Сассексу (збірник)

Мiй заклад для хлопчикiв, безумовно, найкращий i напривiлейованiший навчальний заклад в Англii. Лорд Леверстоук, граф Блеквотер, сер Кеткарт Соумс – ось хто довiряе менi своiх синiв. Але пiку слави моя школа досягла три тижнi тому, коли лорд Голдернесс передав менi через свого секретаря, мiстера Джеймса Вайлдера, що десятирiчний лорд Солтайр, його единий син i спадкоемець, буде вчитися в моiй школi. Чи мiг я подумати тодi: ось прелюдiя, за якою послiдуе найбiльше нещастя мого життя!

Лорд Солтайр прибув 1 травня, до початку лiтнього семестру.

Цей чарiвний пiдлiток дуже швидко звик до наших порядкiв. Мушу зауважити – i, сподiваюся, нiхто не звинувачуватиме мене в нескромностi, бо замовчувати це було б безглуздо, – хлопчиковi жилося вдома не солодко. Нi для кого не таемниця, що подружне життя герцога могло б бути й кращим i за взаемною згодою подружжя роз’iхалося, причому герцогиня оселилася на пiвднi Францii. Усе це сталося зовсiм нещодавно, а синiвськi почуття пiдлiтка, як ми дiзналися, були цiлком на боцi матерi. Вiн занудьгував пiсля ii вiд’iзду з Голдернесс-холу, i тому герцог вирiшив вiддати його в мiй заклад. Через два тижнi маленький лорд Солтайр вiдчував себе в нас, як удома i, судячи з усього, абсолютно комфортно.

Востанне його бачили ввечерi 13 травня, тобто в понедiлок. Його кiмната була на другому поверсi, а у великiй сумiжнiй спали два iнших хлопчики. Вони нiчого не бачили й не чули тiеi ночi, отже, лорд Солтайр покинув свою кiмнату не крiзь дверi. Вiкно в нього було вiдчинене, а стiну в цьому мiсцi густо обвивав плющ iз дуже грубими гiлками… Слiдiв на землi ми не виявили, але можна не сумнiватися, що вiн таки вилiз у вiкно.

Його вiдсутнiсть виявили у вiвторок, о сьомiй годинi ранку. Його лiжко було застелене. Перед вiдходом учень встиг одягнутися в шкiльну форму – чорну iтонську курточку та сiрi штани. Вночi в його кiмнату нiхто не заходив, а якби звiдти долинали зойки чи вiдлуння боротьби, Контер, старший iз хлопчикiв у сумiжнiй спальнi, певна рiч, почув би галас, адже спить дуже чутливо.

Як тiльки зникнення лорда Солтайра виявили, я скликав увесь заклад – хлопчикiв, учителiв i слуг. І тут ми переконалися, що лорд Солтайр утiк не сам. Бракувало Гайдеггера – викладача нiмецькоi мови. Його покiй мiстився в протилежному крилi другого поверху, але також виходив вiкнами на галявину. Лiжко в нього залишилося незастеленим, проте одягнутися як слiд йому, мабуть, не судилося, бо його сорочка та шкарпетки лежали на пiдлозi.