Вампір із Сассексу (збірник)

Менi вже видали аванс на розслiдування зникнення документiв Феррера, крiм цього, днями починаеться слухання справи про вбивство в Абергавеннi. Поiхати з Лондона мене може змусити хiба що щось надважливе.

– Надважливе! – наш гiсть пiдняв руки. – Невже ви не чули про викрадення единого сина герцога Голдернесса?

– Герцога Голдернесса? Колишнього мiнiстра?

– Саме так! Ми доклали чимало зусиль, аби це не потрапило в пресу, але у вчорашньому «Глобусi» все ж промайнули певнi чутки. Я думав, що вони й до вас дiсталися.

Голмс простягнув свою довгу, худу руку та зняв iз полицi том енциклопедичного довiдника на лiтеру «Г».

– Голдернесс, шостий герцог, кавалер ордена Пiдв’язки, член Таемноi ради… i так далi, до нескiнченностi. Барон Боверлi, граф Карстон… Боже милий, скiльки титулiв! Голова суду графства Геллемшир (iз 1900-го). Одружений iз Едiт, донькою сера Чарльза Епплдора (1888). Єдиний син i спадкоемець – лорд Солтайр. Власник двохсот п’ятдесяти тисяч акрiв землi. Рудники в Ланкаширi та Велсi.

Адреса: Карлтон-гаус-терас; Голдернесс-хол, Геллемшир; замок Карлтон, Бангор, Вузлi. Лорд Адмiралтейства[1 - Лорд Адмiралтейства – морський мiнiстр.] (1872), мiнiстр… Одним словом, вiдомий дiяч, мабуть, один iз найвiдомiших у нашiй краiнi.

– Один iз найвiдомiших i, мабуть, найзаможнiших. Наскiльки я знаю, мiстере Голмс, ви далеко не аматор у своiй царинi й часто беретеся за справу заради самоi справи. Але дозвольте повiдомити, що його свiтлiсть обiцяе вручити чек на п’ять тисяч фунтiв тому, хто вкаже мiсцеперебування його сина, i додаткову тисячу фунтiв, якщо йому назвуть особу викрадача або викрадачiв.

– Щедра винагорода! – похвалив Голмс. – Ватсоне, мабуть, ми з вами таки вирушимо на пiвнiч Англii разом iз доктором Гакстейблом. А ви, професоре, випийте молока, а потiм розкажiть усе, що сталося, коли сталося, де сталося i, нарештi, який стосунок мае до цього доктор Торкiкрофт Гакстейбл, директор закладу пiд Меклтоном, i чому вiн лише через три днi пiсля випадку – про що свiдчить ваше неголене пiдборiддя – звертаеться до мене, переконаний у моiх скромних здiбностях.

Наш гiсть випив склянку молока й палко, не опускаючи навiть найменшоi дрiбнички, повiв свою розповiдь. Погляд його вiдразу ожив, щоки порожевiли.

– Маю вам доповiсти, джентльмени, що я засновник i директор елiтноi школи пiд Меклтоном. «Коментарi до Горацiя» Гакстейбла, можливо, нагадають вам, iз ким маете справу.