Вампір із Сассексу (збірник)

Цей лист залишили разом iз iншими на столi в кабiнетi, й усю кореспонденцiю я поклав у торбу для пошти.

– Ви впевненi, що серед iнших листiв був i цей?

– Атож, я його бачив.

– Скiльки листiв ви написали того дня, Ваша свiтлосте?

– Чи то двадцять, чи то тридцять. У мене широке листування. Але, менi здаеться, що ми дещо вiдхилилися вiд сутi справи.

– Нi, чому ж! – заперечив Голмс.

– Я порадив полiцii спрямувати пошуки на пiвдень Францii, – продовжував герцог. – Повторюю: не думаю, щоб герцогиня була здатна пiдштовхнути сина на такий жахливий вчинок, але вiн, за своеi завзятостi, мiг утекти до матерi, тим бiльше, якщо тут не обiйшлося без пiдбурювання та сприяння цього нiмця.

А тепер, докторе Гакстейбл, дозвольте вiдкланятися.

Я вiдчував, скiльки ще запитань залишаеться в Голмса, але герцог одразу поклав край розмовi. Витончений аристократизм цього вельможi не дозволяв йому вдаватися до балачок про сiмейнi справи зi сторонньою особою, i вiн, можливо, боявся, що кожне нове запитання пролле безжалiсне свiтло на старанно затемненi закутки його життя.

Вiдразу пiсля вiдходу герцога й мiстера Вайлдера мiй приятель зi звичним для нього завзяттям узявся до працi.

Ретельний огляд кiмнати хлопчика нiчого не дав, крiм остаточноi впевненостi в тому, що вiн мiг утекти лише у вiкно. У кiмнатi вчителя-нiмця серед його речей також не знайшлося нових доказiв. Плющ пiд вiкном не витримав його ваги, i, посвiтивши лiхтариком на галявину, ми побачили там глибокi вiдбитки пiдборiв. Прим’ята трава – ось едине, що свiдчило про цю незбагненну нiчну втечу.

Шерлок Голмс пiшов, залишивши мене самого, i повернувся лише по одинадцятiй. Вiн дiстав десь велику мапу околиць, розклав ii в моiй кiмнатi на лiжку та поставив посерединi лампу. Потiм закурив i став зосереджено розглядати свое надбання, час вiд часу вказуючи менi на цiкавi для нього пункти задимленим бурштиновим мундштуком люльки.

– Це справа захоплюе мене все бiльше й бiльше, Ватсоне, – зiзнався мiй товариш. – Цiкава справа, дуже цiкава… Але зараз, коли приступаю до неi, менi хотiлося б звернути вашу увагу на певнi географiчнi деталi, якi можуть виявитися важливими в ходi слiдства.

Погляньте на цю мапу. Оцей заштрихований квадрат – школа, застромлю сюди шпильку. Ось шосе. Воно проходить повз школу зi сходу на захiд, i вiдгалужень вiд нього немае на цiлу милю в той та iнший бiк. Якщо нашi втiкачi рухалися дорогою, iншого шляху для них бути не могло.

– Згоден.