Вампір із Сассексу (збірник)

Це – якась маячня…

– Але ж зовсiм не обов’язково, щоб вампiр був мерцем, – зазначив я. – Жива людина також може мати таку звичку. Я читав, наприклад, про стариганя, котрий висмоктував кров у дiвчат, аби вiдновити свою молодiсть.

– Маете рацiю, Ватсоне. Але хiба можна приймати всi цi вигадки за правду? Боюся, ми не можемо сприймати серйозно слова мiстера Фергюсона. Втiм, можливо, цей лист – вiд нього, i вiн щось прояснить у справi, що так його хвилюе.

Детектив узявся за другого листа, який досi непомiтно лежав на столi.

Почав читати його з усмiшкою, яка, проте, поступово змiнилася напруженим зацiкавленням та зосередженiстю. Закiнчивши читати, мiй товариш занурився в глибоку задуму. Зусиллям волi вiн знову повернувся до реальностi.

– Лемберлей… Де це, Ватсоне?

– У Сассексi.

– Отже, недалеко. А Чiземен?

– Я знаю цю мiсцину, Голмсе! Там купа старих будинкiв, названих прiзвищами iхнiх будiвничих, котрi збудували iх сотнi рокiв тому.

– Саме так.... Це лист, як я й думав, вiд Роберта Фергюсона.

Вiн прагне познайомитися з нами.

І детектив простягнув менi листа.

«Любий мiстере Голмс!

Вас порадила моя контора, але ця справа настiльки незвична та делiкатна, що про неi так просто й не розкажеш. Вона стосуеться мого приятеля, вiд iменi котрого я й виступаю. Цей джентльмен кiлька рокiв тому одружився з однiею ледi з Перу, донькою перуанського купця, iз котрим вiн познайомився пiд час перемовин з приводу iмпорту нiтратiв. Юнка була дуже вродлива, але той факт, що вона чужоземка й сповiдуе iншу релiгiю, призвiв до розходження iнтересiв i почуттiв подружжя, тож, врештi-решт, кохання чоловiка охололо, а вiн почав уважати свiй шлюб помилкою.

Чоловiк вiдчував в ii характерi такi риси, якi не мiг нi прийняти, нi пояснити. Найсумнiше те, що його жiнка була доброю та хорошою дружиною.

Ми наближаемося до обставини, про яку докладнiше розповiм при зустрiчi. Адже я пишу це лише для того, щоб викласти вам загальний стан справ i дiзнатися, чи зацiкавить вас цей випадок.

Ледi почала проявляти певнi дивацтва, що дуже суперечать ii звичному спокiйному та приемному настрою. Їi чоловiк був одружений двiчi й мав сина вiд першоi дружини.

Хлопчику зараз 15 рокiв, це дуже милий, привiтний юнак, але, на жаль, скалiчений через нещасний випадок у дитинствi. Двiчi дружина мого приятеля накидувалася на бiдолаху без будь-якоi на те причини. Одного разу вдарила пiдлiтка палицею з такою силою, що на його руцi надовго залишився слiд.