Вампір із Сассексу (збірник)

Вампiр iз Сассексу (збiрник)

Артур Конан Дойл

Істини

«Вампiр iз Сассексу» – чергова iсторiя про генiального сищика Шерлока Голмса, героя багатьох детективних повiстей та оповiдань англiйського письменника Артура Конан Дойла (1859—1930).

До детектива звертаеться мiстер Роберт Фергюсон з проханням розiбратися з моторошною iсторiею – вiн пiдозрюе свою дружину-перуанку в тому, що та… вампiр. На власнi очi вiн бачив, як молода жiнка пила кров iхнього маленького сина. Насправдi тут усе не так, як здаеться на перший погляд.

Артур Конан Дойл

Вампiр iз Сассексу

Вампiр у Сассексi

Голмс уважно прочитав листа, якого отримав iз останньоi поштою. Потiм, iз сухим смiшком, що означав у нього смiх, простягнув послання менi.

– Здаеться, це якась сумiш середньовiччя та сучасностi, реалiзму та дикоi фантазii, – зауважив мiй товариш.

Я прочитав таке:

«Про вампiрiв.

46, Олль-Джурi, 19 листопада.

Сер! Наш клiент, мiстер Фергюсон iз фiрми «Фергюсон i Мурн», продавець чаю в Мiнсiн-Ленi, попросив нас надати iнформацiю про вампiрiв. Оскiльки наша фiрма займаеться винятково машинами й нам доводиться оперувати лише в цiй царинi, ми порадили мiстеровi Фергюсону звернутися до вас i викласти суть справи Вам. Адже не забули Вашого блискучого успiху в справi Матильди Брiггс.

    З найкращими побажаннями,

    Моррiсон, Моррiсон i Додд».

– Матильда Брiггс – не iм’я якоiсь молодоi дiвчини, Ватсоне, – сказав Голмс. – Це був пароплав… Але рiч зараз не в тiм… Що ви знаете про вампiрiв? А то менi здаеться, що ми потрапили в казку братiв Грiмм! Простягнiть руку, Ватсоне, i погляньте, що ми знайдемо пiд лiтерою «В».

Я взяв теку, про яку вiн казав. Голмс поклав ii на колiна та почав гортати нотатки про своi колишнi справи, перемiшанi з усiлякою iнформацiею.

– Вiктор Лiн, лiсничий… Цiкава була справа. Вiтторiя, красуня з цирку… Вандербiль i Еггман. Вiгор – диво в Гаммерi. О! Добрий старий покажчик… Але далi, далi. Послухайте, Ватсоне: вампiризм в Угорщинi, а ще – вампiризм у Трансiльванii.

Вiн хутко погортав сторiнки й розчаровано покинув теку.

– Це все дурницi, Ватсоне! Повна нiсенiтниця! Що нам до блукаючих мерцiв, яких утримати в iхнiх могилах можливо, лише продiрявивши iхнi серця кiлком.