Вельможний клієнт

Цей факт мав прямий стосунок до таемницi, що привернула незабаром увагу всiеi Англii.

Сiм’я, що проживала в садибi, складалася з двох осiб: Джека Дугласа та його дружини. Дуглас, судячи з розповiдей, мав близько п’ятдесяти рокiв, ставний, iз мужнiм обличчям, великою щелепою, пронизливими сiрими очима та сивими вусами. Вiн був iз усiма привiтний, але щось у його манерах залишало враження, нiби в минулому йому доводилося обертатися в набагато нижчих колах. Чоловiк мав багато золота, подейкували, що вiн здобув його на калiфорнiйських копальнях.

Добре ставлення до нього змiцнилося також завдяки репутацii вiдчайдуха. Так, пiд час пожежi Дуглас здивував усiх вiдвагою, з якою кинувся в палаючий будинок рятувати майно вiкарiя – уже пiсля того, як пожежна команда визнала цю справу безнадiйною.

Його дружину також добре знали жителi Бiрлстоуна, хоч англiйцi, особливо селяни, неохоче зближуються з чужинцями. Мiсiс Дуглас провадила доволi замкнутий спосiб життя. Було вiдомо, що вона познайомилася з Дугласом у Лондонi, коли вiн овдовiв.

Це була вродлива жiнка, струнка, смаглява, рокiв на двадцять молодша за свого чоловiка – рiзниця, яка, здавалося, нiяк не впливала на iхне родинне щастя. Лише найближчi знайомi помiчали, що мiж подружжям не iснувало взаемноi довiри, мабуть, пiсля того, як дружина щось дiзналася про минуле чоловiка. Крiм того, мiсiс Дуглас явно нервувала, коли ii чоловiк пiзно повертався додому.

Була ще одна особа, перебування якоi пiд дахом Дугласа збiглося з цiею трагедiею.

Це – Сесiл Беркер iз Гемстеда. Його огрядну постать часто можна було бачити у Бiрлстоунi, позаяк там вiн був бажаним гостем. Вважалося, що лише вiн знав таемницю минулого мiстера Дугласа. Зi слiв Беркера дiзналися, що вiн познайомився з Дугласом в Америцi та пережив разом iз ним важкi часи. Беркер здавався людиною вельми заможною. Вiн був молодший за Дугласа, рокiв сорока п’яти, широкогрудий, iз гладко виголеним обличчям i густими чорними бровами. Вiн полюбляв гаяти час у прогулянках та поiздках околицями з Дугласом або з його дружиною. «Добрий, щедрий джентльмен, – вiдгукувався про нього дворецький Емс, – але я не хотiв би опинитися на мiсцi того, хто наважився б йому перечити». Беркер був у дуже близьких взаеминах iз Дугласом i напрочуд дружнiй iз його дружиною, що, як було помiтно, завдавало смутку самому Дугласу. Це приблизно все, що можна сказати про Беркера, котрий опинився в родинi Дугласiв у день катастрофи.