Вельможний клієнт

Зi слуг слiд згадати про поважного Емса та мiсiс Еллен, веселоi та привiтноi жiночки, яка подiляла хатнi турботи з мiсiс Дуглас.

Було близько дванадцятоi ночi проти шостого сiчня, коли мiсцевий полiцiйний пост отримав першу звiстку про подiю, де начальником служить сержант Вiлсон. Страшенно схвильований Беркер повiдомив про вбивство мiстера Дугласа й одразу ж помчав назад до садиби. Незабаром за ним з’явився полiцiйний сержант. Вiн прибув на мiсце злочину пiсля дванадцятоi, попередивши перед тим про все мiсцеву владу.

Сержант побачив пiдйомний мiст опущеним, а вiкна – яскраво освiтленими. На порозi стояв переляканий дворецький. Сесiл Беркер запропонував сержантовi йти за ним.

Майже одразу ж прибув доктор Вуд, постiйний житель Бiрлстоуна. Трое чоловiкiв увiйшли у фатальну кiмнату. Мертвий Дуглас лежав розпростертий горiлиць. Лiкар став навколiшки, але одного погляду було достатньо, щоб переконатися у беззмiстовностi його вiзиту.

Убитий був украй спотворений. На грудях лежала дивна зброя: мисливська рушниця зi стволами, спиляними на фут вiд куркiв.

Було ясно, що пострiл зроблено з дуже близькоi вiдстанi, тому заряд розвалив голову майже на шмаття. Курки були зв’язанi дротом, вочевидь для того, щоб зробити одночасно пострiл iз обох стволiв.

Полiсмен розгубився вiд усвiдомлення вiдповiдальностi, що лягла на його плечi.

– Ми нiчого не чiпатимемо, поки не прибуде керiвництво, – ледь чутно вимовив вiн, не зводячи очей iз трупа.

– Нiчого й не рухали, – повiдомив Сесiл Беркер. – Усе залишилося в тому виглядi, в якому я це застав.

– Коли ви це знайшли? – спитав сержант, сягнувши по нотатник.

– О пiв на дванадцяту. Я ще не роздягався й сидiв бiля камiна у своiй спальнi, аж раптом почув пострiл. Вiн не був гучний, а нiби чимось приглушений. Я одразу кинувся вниз. Минуло, мабуть, не бiльше тридцяти секунд, як я опинився в кiмнатi Дугласа.

– Дверi були вiдчиненi?

– Атож, розчахнутi. Бiдолаха Дуглас лежав так само, як його зараз бачите. На столi горiв свiтильник.

– Нiкого не бачили?

– Нi.

Я почув, що мiсiс Дуглас спускаеться сходами слiдом за мною, i поквапився перегородити iй дорогу. Економка Еллен також прийшла, вона й вiдвела господиню. Потiм з’явився Емс, i я повернувся з ним знову сюди.

– Але менi здавалося, що мiст у садибi пiднятий усю нiч?

– Вiн i тiеi ночi був пiднятий, поки я його не опустив.

– Тодi як убивця змiг утекти? Мiстер Дуглас, ймовiрно, сам укоротив собi життя.

– Я також спочатку так думав.