Вельможний клієнт

– Мiстер Дуглас нiколи не розповiдав вам про подiю, що сталася в Америцi й накликала на нього небезпеку?

Мiсiс Дуглас серйозно задумалася, перш нiж вiдповiсти.

– Нi, не розповiдав, – вiдповiла вона нарештi. – Але я завжди вiдчувала, що якась небезпека йому таки загрожуе. Вiн не бажав розмовляти на цю тему, причому не через вiдсутнiсть довiри до мене, а через прагнення захистити мене вiд прикрощiв.

– Як же ви тодi здогадалися про ту небезпеку?

На обличчi мiсiс Дуглас з’явилася посмiшка.

– Хiба може чоловiк приховувати щось усе життя, щоб його кохана жiнка нiчого не запiдозрила? Я здогадалася про це за багатьма ознаками, але найголовнiше – за його манерою спiлкуватися з незнайомцями. Я збагнула, що в нього е могутнi вороги й що вiн вважае, нiби вони натрапили на його слiд. Вiн завжди тримався насторожi, i я нервувала, якщо чоловiк повертався додому пiзнiше, нiж зазвичай.

– Якi слова чоловiка надто здивували вас i залишились у вашiй пам’ятi? – спитав Голмс.

– Долина страху. Такими були слова, якi вiн вжив, вiдповiдаючи якось на моi розпитування про його минуле. «Я був у Долинi страху. Я ще й досi з неi не вийшов».

– Ви питали його, що вiн мав на увазi пiд Долиною страху?

– Питала, але вiн тiльки сумно хитав головою. «Вже кепсько те, що я побував там. Дай, Боже, щоб ii жах нiколи не торкнувся тебе». Це, мабуть, була якась реальна долина, в якiй йому довелося жити, де з ним сталося щось страшне.

– І вiн не називав жодних iмен?

– Нi. Але якось пiсля нещасного випадку на полюваннi, рокiв три тому, у нього стався напад. Тодi вiн безперестанку гнiвно повторював iм’я якогось магiстра Мак-Гiнтi, «володаря душi й тiла». Коли вiн одужав, я запитала його, хто такий магiстр Мак-Гiнтi та чиiх душ i тiл вiн володар. «Слава Богу, не моiх!» – вiдповiв чоловiк регочучи. Гадаю, що iснуе зв’язок мiж тим Мак-Гiнтi та Долиною страху.

– Ще одне запитання, – попросив iнспектор Мак-Дональд. – Ви зустрiлися з мiстером Дугласом у Лондонi, i там вiн запропонував вам руку i серце. Чи не передував цьому якийсь роман? Чи було щось таемниче у ваших заручинах?

– Роман був. У всiх завжди бувають романи. Але не пригадую нiчого таемничого.

– У нього не було суперника?

– Нi, я була вiльною.

– Ви знаете, що його обручку хтось зняв.