Вельможний клієнт

Шифрування починаеться великим числом п’ятсот тридцять чотири. Вiзьмiмо за робочу гiпотезу, що тут iдеться про ту сторiнку, до якоi нас вiдсилають як до ключа шифру. Отже, це фолiант. Якi ще вказiвки е щодо цiеi грубезноi книжки? Наступний знак – Р2. Що скажете про нього?

– Роздiл другий.

– Навряд чи, Ватсоне. Якщо подано сторiнку, то номер роздiлу вже не мае значення. Крiм того, якщо сторiнка 534 стосуеться лише другого роздiлу, то розмiри першого роздiлу мали б бути просто жахливi.

– Рядок! – вигукнув я.

– Чудово, Ватсоне! Ви сьогоднi у формi! Звiсно, це рядок. Отже, починаемо тепер iз передбачення наявностi грубоi книжки, надрукованоi у два стовпчики, бо одне зi слiв позначене числом 293, а це бiльше, нiж може помiститися на сторiнку в один стовпчик. Тепер ще таке мiркування. Якби книжка була рiдкiсною, вiн одразу ж надiслав би ii менi. Насправдi ж вiн мав намiр, поки в його плани не втрутилися, повiдомити лише ключ до шифру. А це означае, що книжку я знайду в себе без зусиль. Інакше кажучи, Ватсоне, йдеться про якусь дуже поширену книжку.

– Схоже на те.

– Отже, ми можемо сильно звузити коло наших пошукiв, позаяк Порлок посилаеться на товсту й дуже поширену книжку, надруковану в два стовпчики.

– Бiблiя! – вигукнув я переможно.

– Авжеж, добре!.. Утiм, цей здогад, на жаль, не годиться. Адже саме Бiблiю найважче уявити в руках у когось iз соратникiв Морiартi. До того ж рiзних видань Бiблii iснуе така прiрва, що вiн не мiг розраховувати на наявнiсть у мене примiрника з потрiбною нумерацiею сторiнок.

Нi, вiн посилаеться на щось конкретнiше, вiн знае напевно, що вказана ним сторiнка виявиться тотожною моiй п’ятсот тридцять четвертiй сторiнцi.

– Однак книжок, що вiдповiдають усiм цим вимогам, зовсiм небагато?

– Саме так. І саме в цьому наш порятунок. Нашi пошуки мають тепер обмежитися книжками з постiйною нумерацiею сторiнок, i до того ж такими, якi зазвичай е в усiх.

– Якийсь щорiчник.

– Браво, Ватсоне! Щорiчник! Вiзьмемо число «Щорiчника Вайтекера».

Вiн дуже поширений. У ньому е потрiбна кiлькiсть сторiнок, i видрукуваний вiн у два стовпчики. – Голмс узяв томик iз книжковоi полицi. – Ось сторiнка п’ятсот тридцять четверта… другий стовпчик… про бюджет i торгiвлю Британськоi Індii. Записуйте слова, Ватсоне. № 13 – «Махратта». Боюся, початок розгадування шаради не надто сприятливий. Сто двадцять сьоме слово – «уряд». Тут уже е якийсь сенс, котрий мае, правда, мало стосунку до нас i до професора Морiартi.