ЧОРТІВ ПОСОХ

 – Їхати, не iхати? Може, вiн хоче взяти мене в жони? Так i так кажуть, у нього сiмсот жон i триста наложниць! Але вiн дуже багатий i мудрий правитель! Непогано поговорити з ним, та випробувати його загадками i питаннями, наскiльки вiн розумний. А там подивимося.

Дзвоню в дзвiночок. Дверi розчиняються, i важливо входить чоловiк рокiв п'ятдесяти з ятаганом на боцi.

– Так, Панi! Бажаете чого?

– Прийшло запрошення царя Соломона. І в полнолунье виiжджаемо до нього. Сто верблюдiв навантажите товарами та пахощами, золотом i дорогоцiнними каменями.

– Слухаю, Панi Билкис.

Шлях був довгим i виснажливим. Але все-таки варто було стiльки трястися на верблюдах через пустелю, щоб зустрiтися з самим царем Соломоном. До мiських ворiт виiхав сам правитель верхи на баскому конi з невеликою свитою i, побачивши мене, розцвiв в усмiшцi:

– О, Панi Билкис! Я багато чув про Вашу красу, але не думав, що до такоi мiри.

Стiл ломився вiд страв. Страви змiнювалися один за iншим. Музика i танцi наложниць сприяли до мирнiй бесiдi. І ми говорили з ним про все. На сьомий день нашоi розмови вiн сказав:

– Моя Панi! Менi здаеться, що ми з Вами спорiдненi душi. І не завадило б нам стати ще ближче…

– Це неможливо. І, по моему, Вам i без мене достатньо своiх наложниць?

На вулицi почулися крики i шум.

– Ходiмо, подивимося, що там, – сказав вiн, простягнувши менi яблуко i, по-хлоп'ячому озоруя, побiг попереду мене. Я, захоплена його пропозицiею, пiшла за ним.

Шлях на вулицю проходив через зал з дзеркальними поверхнями, залитий водою. І, мимоволi слiдуючи за ним, пiдняла краю сукнi, щоб не замочити. І вiн обернувся i подивився на моi ноги. І побачивши знiяковiння на моему обличчi, сказав, м'яко посмiхнувшись:

– Все добре! Не турбуйтеся. Я нiкому не скажу, що у Вас кривi ноги.

Я, вiдчуваючи, як червонiю вiд сорому, запустила в нього яблуком. Вiн спритно спiймав його i, вiдкусивши, погрозив пальцем. На площi перед палацом юрбився народ:

– Просимо царя! Нехай вийде i розсудить по справедливостi.

Побачивши правителя, площа замовкла. Пiдвели двох жiнок, одна з них тримала дитину.

– Я слухаю, – сказав Соломон.

– Це моя дитина, – сказала перша жiнка.

– Нi! Це моя дитина! – сказала iнша жiнка.