Здіймання. Саксайуаман. Осколок вічності

– Так ось, – продовжувала Лiнда, – я вважаю, що коли ти спостерiгаеш за природними явищами, твiй мозок переходить на тета-частоти, що властиво далеко не всiм. Саме у цi моменти й вiдбуваеться отримання iнформацii, яку при звичайному станi отримати неможливо.

Матвiй замислився. Вiн згадав про своi барвистi сновидiння i намiр вивчити це питання бiльш детально.

– Лiнда! – вигукнув вiн. – Тобi цiни немае. Ти не повiриш, але саме це питання мене дуже сильно цiкавило, тiльки я не знав, в якiй областi шукати.

– Ось бачиш, як добре, – посмiхнулася Лiнда. – Нiколи не знаеш, звiдки прийде потрiбна тобi iнформацiя.

– Це точно, – вiдставляючи порожню склянку, вiдповiв Матвiй. – Перед сном про це помiркую.

– Пiзно вже. Хотiла лягти ранiше, у мене на завтра заплановано кiлька справ, а ти можеш йти розважатися до свого казино.

Дiвчина встала з-за барноi стiйки та, поцiлувавши Матвiя в щоку, попрямувала до виходу.

Матвiй не вiдразу пiшов до казино, а вирiшив спершу вийти на вiдкриту неосвiтлену палубу i подивитися на небо. З сузiр'iв Пiвденноi пiвкулi вiн пам'ятав тiльки сузiр'я Скорпiона, тому що за гороскопом сам був Скорпiоном. Маючи приблизну уяву про те, як воно виглядае, Матвiй витратив близько десяти хвилин на його пошуки. Не виявивши нiчого, що хоча б вiддалено нагадувало картинку з книги, вiн залишив цей задум i продовжив свiй шлях до грального закладу.

«Трохи пограю i знову повернуся сюди, – подумав вiн, прискорюючи крок. – Потрiбно буде хоча б вивчити назви i розташування сузiр'iв, нiколи не знаеш, що може стати в нагодi».

З цими думками Матвiй увiйшов у казино. Яскраве свiтло перервало мрiйливi роздуми, витiснивши iх передчуттям цiкавоi гри. Пройшовши повз столикiв з рулеткою, вiн попрямував до покерних столiв, за одним з яких йшла жвава гра. П'ять гравцiв розiгрували черговий кiн, в той час як чотири мiсця залишалися вiльними.

– Ви дозволите, панове, приеднатися до вашоi гри? – звернувся Матвiй до учасникiв, обвiвши iх швидкоплинним поглядом.

Всi гравцi за столом, включаючи круп'е, оцiнюючи подивилися на незнайомця.

– Що поганого в порожньому мiсцi? – раптом, звернувся до гравцiв лiтнiй джентльмен. – Упевнений, молодий чоловiче, що ви складете нам добру компанiю. Я вважаю, заперечувати немае причин.