Здіймання. Саксайуаман. Осколок вічності

Вiн не став сiдати в крiсло, а просто пiдiйшов до огородженого краю палуби, притулившись до леера. Повний мiсяць чудово висвiтлював тиху гладь океану, вiдбиваючись у виглядi мерехтливоi дорiжки. Гула моторiв судна не було чутно, як i шуму пасажирiв. Але все ж, в цiй тишi Матвiю здалося, що вiн чуе кроки, що кралися позаду. Вiн негайно залишив у спокоi океан i зiрки, i повнiстю сконцентрував свiй слух на цих звуках. Сумнiви бути не могло. Занадто часто Матвiй перебував в подiбних ситуацiях, щоб тепер помилитися. Рiзко обернувшись, вiн побачив трьох осiб, ледь чутно пiдкрадаючись до нього.

Свiтла мiсяця цiлком вистачило, щоб розрiзнити iхнi обличчя. Це був Черишев зi своiми помiчниками. Тiльки тепер Матвiй змiг оцiнити велетенськi габарити шведiв. Широкоплечi, пiд два метри зросту, вони представляли серйозну загрозу для будь-кого, хто кинув iм виклик. В руках Черишева проблиснуло лезо ножа. Другий раз за нiч прохолодний холодок пробiг уздовж хребта Матвiя, який змусив з'явитися на губах хижу, трохи зухвалу посмiшку.

– Пане Матвiй, – почав Черишев, – ви показали нам сьогоднi, що непогано розбираетеся в людях. Зiзнаюся, я був вражений вашоi проникливiстю i спостережливiстю. Ви обiграли мене за картковим столом, проте бiльше вам зробити не пiд силу. Всього передбачити не можливо. Я в жодному разi не хочу завдавати вам шкоди, але у кожного своя робота. Ви мене розумiете? Тому повернiть грошi, i ми розiйдемося добрими друзями.

– Друзями? – здивувався Матвiй. – Мiстер Черишев, прошу вас, пiдбирайте слова i не ображайте мене подiбними пропозицiями.

– А чому нi? – наполягав Черишев. – Люди, якi обiграли мене за гральним столом, велика рiдкiсть, i я iз задоволенням запропоную вам роботу. У мене налагоджено вiдмiнний бiзнес в Пiвденнiй Америцi, i такi професiонали як ви для мене завжди в цiнi. Вважайте, що ви тiльки що успiшно пройшли спiвбесiду.

– Дякую за довiру, мiстере Черишев, проте думаю, ви людина досить розумна, щоб уявити всю абсурднiсть цiеi пропозицii. Буду вдячний, якщо ви дозволите менi насолодитися тишею, а при наших зустрiчах я обiцяю удавати, що не знаю анi вас, анi ваших друзiв.

Попри сказане, Матвiй зрозумiв, що доведеться застосовувати силу, i намагався виграти час, щоб прийняти зручну позицiю. Противники знаходилися на вiдстанi двох крокiв вiд нього, i для того щоб мати перевагу першоi атаки, вiн почав потроху скорочувати дистанцiю.

– Ви самi зробили свiй вибiр, – ехидно зауважив Черишев, i в темрявi знову блиснуло лезо ножа.