Здіймання. Саксайуаман. Осколок вічності

«Це треба ж, якi образливi. Невже iм бiльше нiчим зайнятися? Про всяк випадок потрiбно бути обережнiше», – подумав вiн.

Дiзнавшись, що в Рiу-Бранку е аеропорт, Матвiй, нi секунди не роздумуючи, купив два авiаквитки й попрямував назад до готелю. Машина переслiдувачiв вперто iхала слiдом.

«Ну i дилетанти, – промайнуло в головi у Матвiя, – машину не змiнювали, iдуть прямо по п'ятах, а найголовнiше – дозволили себе виявити. Навiть якось нецiкаво».

Добравшись до мiсця, вiн пiднявся на свiй поверх i зайшов у номер, де побачив Лiнду з iспанським розмовником в руках.

– Вирiшила за годину заповнити прогалину в знаннях? – посмiхнувся вiн.

– Треба ж колись починати, – зрадiла Лiнда приходу Матвiя. – Крiм того, робити все одно бiльше нiчого. Як з'iздив?

– Просто чудово. Виявляеться, там е аеропорт. Готовий побитися об заклад, що три роки тому його не було. Втiм, в цьому немае нiчого дивного – спробуй дiстатися туди, коли навколо суцiльнi джунглi. Вилiтаемо сьогоднi ввечерi.

– Добре.

А по мiсту встигнемо прогулятися? – з надiею в голосi запитала Лiнда. – Не хочу залишок дня провести в задушливому номерi.

– Жодних проблем, – кивнув Матвiй, – поснiдаемо в готелi й пiдемо оглядати визначнi пам'ятки.

Час, що залишився, друзi мандрували околицями мiста, i поки Лiнда купувала сувенiри, Матвiй намагався розглянути серед перехожих своiх ранкових переслiдувачiв, проте бiльше iх не бачив.

«І все ж це недарма, – думав вiн. – Якщо вже вони вирiшили за мною стежити, то який сенс вiдмовлятися вiд цiеi витiвки зараз? Ймовiрно, вони дiзналися все, що iм було потрiбно, i просто засiли на дно.

І те, що ми летимо до Рiу-Бранки, швидше за все iм теж вiдомо».

За двi години мандрiвники сидiли в лiтаку, прямуючи до мiста, в якому збиралися розпочати свою роботу. Зiйшовши з трапа, друзi найняли позашляховик, оскiльки звичайнi таксi вiдмовлялися iхати так далеко навiть за велику винагороду. Дорога до мiсця призначення проходила не тiльки по шосе i грунту.

Мiсцями доводилося перетинати лiс i пiски, i звичайний автомобiль в таких умовах просто не проiхав би.

Водiй вiдкритого позашляховика, якого вдалося насилу вiдшукати, запросив таку суму, що Матвiй мимоволi посмiхнувся, але коли мандрiвники сiли в джип, вони гiдно оцiнили мiць i комфорт машини. Залишивши позаду цивiлiзовану частину штату, вони виiхали на швидкiсне шосе i попрямували прямiсiнько до джунглiв, якi досить чiтко проглядалися на горизонтi.