Здіймання. Саксайуаман. Осколок вічності

 – Краще зробити каное. Удвох ми впораемося за двi доби.

– Менi подобаеться твоя iдея, – схвалив Матвiй. – Не будемо гаяти часу i пiдемо до Володимира. Потрiбно сказати йому, що ми йдемо i попросити необхiднi iнструменти.

Куiдель кивнув i чоловiки попрямували до загальноi групи, яка все ж розпочала роботу, попри пригнiчену атмосферу серед учасникiв експедицii. Побачивши, що Матвiй iз Куiделем навантаженi поклажею, Володимир вiдразу все зрозумiв i попрямував до них, щоб нiхто не чув iх бесiди:

– Може, варто заявити владi? Все-таки ми не в дикiй краiнi.

– Нi, Володимир, – похитав головою Матвiй, – навiть якщо вони вiзьмуться за цю справу, шанси вiдшукати Лiнду живою будуть прирiвнянi до нуля. Коли Черишев дiзнаеться, що ми звернулися по допомогу до влади, вiн просто позбудеться вiд неi, як вiд непотрiбного доказу своеi провини. Такi, як вiн нi перед чим не зупиняться. І навiть якщо вiн отримае викуп, немае нiякоi гарантii, що поверне Лiнду. Тому залишаеться сподiватися тiльки на себе… І на Куiделя.

Сподiваюся, ти не станеш заперечувати, якщо вiн пiде зi мною?

Володимир подивився на iндiанця i побачив в його очах величезне бажання допомогти Матвiю вiдшукати дiвчину.

– Я не маю права утримувати його тут, – розвiв вiн руками. – Офiцiйно Куiдель не входить до складу групи й те, що вiн допомагав нам – велика удача. До того ж вiн працював за iжу та нiчлiг. Якщо вiн хоче, хай iде з тобою, так у всякому разi я буду спокiйнiшим за тебе.

Індiанець швидко кивнув, на знак згоди.

– Вам потрiбнi якiсь iнструменти? – поцiкавився Володимир.

– Так, саме про це я i хотiв попросити. Нам знадобляться двi сокири, все iнше у нас е. – Матвiй поглянув на Куiделя, i той знову кивнув, на пiдтвердження сказаного.

– Вибирай будь-якi, – погодився Володимир, – ми замовимо собi ще.

– Дякую тобi за все, – промовив Матвiй i мiцно обiйняв приятеля, щиро сподiваючись, що вони ще зустрiнуться.

За пiвгодини новi знайомi, яких доля звела таким незвичайним чином, вже прокладали собi шлях в непрогляднiй хащi бразильських лiсiв.

Дорога до рiчки зовсiм не була схожа на ту, якою супроводжував Куiдель експедицiйну групу Володимира, i Матвiю довелося випробувати на собi всю суворiсть джунглiв. Колючi гiлки били по руках i обличчю, часом залишаючи кривавi подряпини. Але вандрiвники не звертали на це уваги. Вони впевнено просувалися вперед, крiзь густу завiсу рослин.