Здіймання. Саксайуаман. Осколок вічності

Але з iншого боку, йому не давали спокою тi короткi, але такi мiсткi бесiди з iндiанцем.

«Як може в однiй людинi поеднуватися мудрiсть i любов до всього, що його оточуе, з подiбним вiроломством? – вагався Матвiй. – Звичайно, бувае всяке, але вiн так любить все живе. Крiм того, вiдкритi добрi очi. Складно повiрити. Але в те, що нас пiдстерегли iндiанцi – ще складнiше».

З роздумiв його вивiв голос Куiделя.

– Ти стiйкий боець, – промовив вiн, пiднiмаючись з гiлок, – навiть такий важкий перехiд не зломив тебе, i ти не пiддався сну.

– Дякую, – сухо вiдповiв Матвiй. – У мене е розмова до тебе.

– Може, вiдкладемо до ранку? – запропонував iндiанець. – Тобi потрiбно добре вiдпочити. Ти ж знаеш, у нас буде багато роботи.

– Пiсля нашоi розмови, може i не буде. Поговорити треба зараз.

– Я тебе слухаю, – спокiйно вимовив Куiдель.

– Пройшовши наш важкий шлях крiзь джунглi, – почав Матвiй, – я зрозумiв, що мое припущення щодо викрадення Лiнди може виявитися невiрним. Вкрай складно здiйснити такий план.

В околицях триденного пiшого шляху немае племен iндiанцiв. Пробиратися крiзь такi хащi, особливо вночi – вкрай небезпечне заняття, навiть для корiнних жителiв тутешнiх мiсць. Крiм того, пiдкравшись до табору, потрiбно було довго стежити за нами, щоб дiзнатися, в якому саме наметi спить Лiнда. Думаю, я б помiтив це, та й ти, досвiдчений слiдопит, повинен був щось вiдчути, – Матвiй пильно подивився в очi Куiделя, сподiваючись прочитати його думки. – Ось я i подумав, що Лiнду вкрав хтось iз нашоi команди, спокусившись грошима моiх ворогiв.

– Я чекав цiеi розмови, – не знiяковiв Куiдель, дивлячись Матвiю прямо в очi. – Ти маеш рацiю, це дуже складний план. Окрiм того, ти не можеш пiдозрювати нiкого, крiм мене. Справдi, на мене дуже легко подумати й, зiзнатися тобi, я не здивований твоему запитанню. Що я можу тобi заперечити на твоi пiдозри? Вiдверто кажучи, мало, але я спробую. У мене немае iнших доказiв, окрiм клятви, в яку ти, можливо не повiриш. І все ж я клянусь тобi всiм святим i свiтлим, що е на нашiй рiднiй планетi, моiм родом i пам'яттю моiх предкiв, що я не брав участi в змовi з твоiми ворогами та вiд усього серця хочу допомогти тобi.

Вiд цих слiв, Матвiю стало нiяково перед iндiанцем, який ризикував своiм життям заради його iнтересiв.

– Пiсля такоi клятви менi не потрiбно шукати для тебе виправдання. Вибач менi за те, що засумнiвався в тобi. Менi потрiбно було уважнiше слухати тебе, щоб подiбнi думки не закладалися в мою душу.