Здіймання. Саксайуаман. Осколок вічності

Вибач, якщо зможеш.

– Тобi не потрiбно просити вибачення, – вiдповiв Куiдель. – Я ж кажу тобi, що i сам би на себе подумав, якщо б виявився на твоему мiсцi. Скажи, давно цi люди хочуть заподiяти тобi зло?

– Нi. Я познайомився з ними зовсiм недавно, близько тижня тому.

– Ось бачиш, – полегшено зiтхнув вiн, – а я живу в таборi Володимира понад мiсяць i нiкуди не вiдлучався. Як же я мiг увiйти з ними у змову?

– Все вiрно, Куiдель. Але, може, все ж хтось iз табору?

– Ми ж завжди знаходилися разом, разом вiдпочивали, разом працювали.

Нiхто нiкуди не вiдлучався, провiзiю та iнструменти нам привозили. Як би не був складний план iндiанцiв сурумi, але вiн найбiльш iмовiрний. Це плем'я на чолi зi своiм вождем ревниво охороняе своi великi територii, щоб чужинцi не проникли в джунглi й не спокусилися на святинi, що дiсталися iм вiд предкiв.

Пiсля цих слiв Куiдель замовк i вiдвiв очi, немов побоювався сказати щось зайве. Матвiй це зрозумiв, i не став ставити додаткових запитань.

– Добре, Куiдель, у нас все одно немае iншоi версii, тому будемо дотримуватися початкового плану, – погодився Матвiй.

 – Я так розумiю, нам доведеться плисти проти течii?

– Так, тому я i запропонував тобi зробити каное. На ньому ми зможемо досить швидко пересуватися по рiчцi. Тепер лягай, набирайся сил. До свiтанку вже недалеко.

Матвiй кивнув i лiг на спальний мiшок, на якому щойно спав iндiанець. Заснув вiн миттево i розплющив очi тiльки вранцi, коли Куiдель розбудив його. Чоловiки вилiзли нагору, залишивши спорядження у своему тимчасовому притулку.

– Почнемо шукати дерево для каное або спочатку пiдкрiпимося? – поцiкавився Матвiй.

– Я б не став витрачати дорогоцiнний час на iжу. На деревах повно плодiв.

– А ось з плодами менi потрiбно бути дуже обережним, – насторожився Матвiй, – деякi викликають у мене сильну реакцiю, тому iсти вашi фрукти я б не ризикнув.

– Тут вдосталь плодiв, – заперечив Куiдель. – Можеш не переживати, ми легко пiдберемо тобi що-небудь.

Поснiдаемо на ходу, а ось викупатися я б не вiдмовився.

– Чи не збираешся ти плавати перед пащею у голодного крокодила? – з недовiрою перепитав Матвiй.

– Вода дуже освiжить нас i додасть бадьоростi, – як нi в чому не бувало вiдповiв iндiанець. – Я ж не стану перепливати всю рiчку, хоча менi не раз доводилося це робити. Тiльки освiжуся з краю. Крiм того, почуття небезпеки мобiлiзуе твое тiло та змiцнить дух, i ти будеш бадьорим весь день.