Здіймання. Саксайуаман. Осколок вічності

Можливо, слова його – лише здогадки, але Матвiй прийняв iх вiдразу, як щось рiдне, щось бiльше, нiж просто теорiю.

– Ти вважаеш, я став би допомагати людинi, до якоi не вiдчув подiбного? – щиро вiдповiв Матвiй. – Я вiдчуваю, що спiлкування з тобою змiнюе мое уявлення про цей свiт i про самого себе, а слова твоi змушують вiдчути те, що я, можливо, шукав все свое життя.

– Дякую тобi, я дуже радий, що нашi думки й почуття так схожi. Вiдкладiмо на вечiр обряд, який скрiпить нашу дружбу, а зараз не будемо гаяти часу i почнемо робити каное.

Я бачив, як ти наполегливо працював у Володимира, тому, якщо нам пощастить, i хижаки не заважатимуть, завтра ми зможемо вирушити в дорогу по рiчцi.

– Ти справдi думаеш, що за два днi можна зробити човен? – здивувався Матвiй. – Я вважаю, що потрiбно буде зрубати дерево не менше вiсiмдесяти сантиметрiв у дiаметрi. При всiй нашiй завзятостi, тiльки на це знадобиться цiлий день, а потiм ще потрiбно надати форму i вишкребти вручну серцевину. Звичайно, це набагато краще, нiж пробиратися крiзь джунглi й кожну хвилину ризикувати своiм життям, але за два днi нам не подужати таку роботу.

– Ти забуваеш про те, що мое плем'я живе бiля рiчки, – посмiхнувся Куiдель, – ми часто будуемо каное. Ми випробували багато дерев i знайшли одне, яке найбiльш пiдходить для плавання. Ми звемо його бальсовим деревом. Коли ти почнеш працювати з ним, то вiдчуеш рiзницю мiж каучуковими деревами та бальсою. Його деревина настiльки м'яка, що надати iй задану форму досить легко.

– Добре! – пожвавiшав Матвiй. – Але нам необхiдно спочатку знайти це чудо-дерево. Передбачаю, воно не росте на кожному кроцi.

– Це вiрно, – погодився Куiдель, – але удача супроводжуе нас. Коли ти спав, я встиг оглянути околицi й виявив просто чудовий екземпляр, який росте отам, на узлiссi джунглiв, так що нам навiть не доведеться занурюватися у гущавину.

– А як же хижаки? – насторожився Матвiй. – Що будемо робити, якщо помiтимо iх.

– Так, ймовiрнiсть зустрiчi е, але невелика.

Я не просто так запропонував тобi скупатися в рiчцi. По-перше, ми перечекали час iх ранкового полювання, i оскiльки не побачили тут жодного, то, швидше за все, сюди вони вже не прийдуть. Тому до вечора ми будемо у вiдноснiй безпецi. По-друге, скупавшись поруч iз хижаком, твое тiло нiби виробило захист вiд них.

Матвiй недовiрливо покосився на свого супутника.

– Це яким же чином?

– Розумiеш, ти нiби стаеш таким самим звiром. Вони приймають тебе за свого.