Здіймання. Саксайуаман. Осколок вічності

Уздовж iнших приток Амазонки цi дерева зустрiчаються набагато рiдше, тому воно дуже цiнуеться.

– Значить, це ендемiк, – задумливо промовив Матвiй.

– Ендемiк? Що означае це слово, я його нiколи не чув?

– Це все, що можна зустрiти в природi лише в однiй мiсцевостi й бiльше нiде, будь то рослини або тварини. Хоча не можу з упевненiстю стверджувати, що бальса зростае тiльки в Пiвденнiй Америцi.

– Цiкаве слово. Запам'ятаю його, – сiдаючи на зрубаний стовбур i витираючи з лоба пiт, вiдповiв Куiдель.

– Який наш план? – поцiкавився Матвiй. – Продовжимо роботу тут або вiдтягнемо дерево до рiчки?

– На березi працювати спокiйнiше, але колода занадто велика, нам буде складно ii тягнути. Гiлки та сучки обрубаемо тут, а потiм подивимося на вагу. Може бути, нам вдасться його докотити.

Матвiй без зайвих слiв взявся до роботи. Нечисленнi, хоча i бiльш потужнi гiлки на основнiй дiлянцi дерева швидко здалися пiд натиском двох сокир, пiсля чого чоловiки просто вiдрубали частину з великою розлогою кроною.

Розчищена заготiвля здавалася непосильною, але Матвiй рiшуче схопився за дерево збоку, намагаючись пiдняти очищений стовбур. На його подив, вiн досить легко впорався з цим завданням.

– Вважаю, ми цiлком зможемо закiнчити роботу на березi, – натхненно мовив вiн Куiделю.

– Так, – погодився iндiанець, – з твоею силою це цiлком здiйсненне завдання. Нумо спробуймо його котити, а там, де на шляху будуть виникати перешкоди, будемо пiднiмати й переносити.

Так вони й зробили, покотивши дерево в напрямку рiчки.

Куiдель захопив з собою двi довгi товстi гiлки для весел, якi на складних дiлянках вони використовували як важелi, пiднiмаючи майбутне каное. Таким чином, завдяки знанням Куiделя i неймовiрноi фiзичнiй силi Матвiя очищене дерево було успiшно доставлено до берега рiчки ще до полудня. Сонце починало припiкати, i Куiдель запропонував вiдпочити та пообiдати.

– Спускайся до сховища, а я тим часом принесу ще плодiв. Наш провiант потрiбно економити, адже невiдомо, чи зможемо ми поповнювати запаси пiд час плавання.

– Все правильно, – погодився Матвiй, – тiльки, може ми пiдемо разом? По-перше, менi потрiбно навчитися самостiйно добувати собi iжу, а по-друге, удвох нам буде спокiйнiше, хiба мало що може трапитися.

– Тодi не будемо втрачати часу, ходiмо.

Друзi швидко минули вiдкриту дiлянку шляху i занурилися в заростi дерев. Довго шукати не довелося. Джунглi ряснiли дарами природи.