Здіймання. Саксайуаман. Осколок вічності

Лорд на хвилину замовк, надаючи чоловiкам можливiсть вдуматися в сенс його слiв, а потiм, як нi в чому не бувало, додав:

– Люблю вогонь. Коли дивишся, як горять полiна, замислюешся про вiчне.

Пiсля цих слiв Матвiй ще пильнiше сконцентрував свою увагу на лордi. І цього разу чуття не пiдвело його. Звичайно, перед ним сидiв не вiсiмнадцятирiчний юнак, але i бiльше нiж тридцять Вiльтону не можливо було дати. Не бiльше ста вiсiмдесяти сантиметрiв на зрiст, худорлявий, проте досить мiцний. Красивi благороднi риси обличчя говорили про знатне походження.

«Але ж зовсiм молодий, – промайнуло в головi Матвiя. – Цiкаво, в такому вiцi далеко не кожен замислюеться про вiчне. Можливе, вiн просто виконавець, а замовник – бiльш серйозний шанувальник старовини. Хоча сенс? Все ж-таки лорд. І його думки… Нi. Вiн напевно дiе вiд свого iменi. Хм! Не тiльки я в простих природних явищах бачу красу, через яку можна вiдкрити задум всього iснування».

– Вогонь, вода, вiтер, – протяжно вимовив уголос Матвiй.

 – Все це змушуе нас вiдчути себе чимось бiльшим, нiж просте смертне творiння, якщо, звичайно, вiдволiктися вiд буденностi та сконцентрувати розум на подiбних думках.

Тепер настала черга лорда зосередити свiй щирий iнтерес на Матвii. Здавалося, що його вiдвiдали такi самi думки, якi хвилину тому крутилися в головi його гостя. Лорд явно не хотiв видавати надмiрну зацiкавленiсть, i його погляд ковзав нiби крiзь спiврозмовника. Нiхто з присутнiх не смiв порушити тишу, що настала.

Андрiй давно вже нiчого не казав, а тiльки переводив погляд з лорда на Матвiя i назад. Сам же Матвiй був дещо спантеличений, тому як зазвичай саме вiн «сканував» людей своiм внутрiшнiм iнтуiтивним вiдчуттям, тепер же вiн перебував у зворотному положеннi.

Деякий час по тому легке напруження вiд тривалоi паузи згасло. Лорд помiтно розслабився, невимушено розтягнувся в крiслi, витягнувши вперед довгi ноги, i Матвiй зрозумiв, що вiн прийняв для себе остаточне негласне рiшення про iхню спiвпрацю.

– Отже, лорде. У чому саме полягае наша мiсiя? – впевненим тоном поцiкавився Матвiй. – Адже я повинен буду поiхати туди не просто подивитися. Що конкретно вас цiкавить? Артефакти, письмена, а може, перевiрка легенд?

– Все, що ви перерахували, дуже цiкаво, – вiдповiв лорд, – але це лише деталi та iнструменти для досягнення кiнцевоi мети. Головне – це вирiшення завдання. Як саме були зведенi цi будови? Найважливiше – це технологiя.