Останній день

Працював на шахтi техруком старий спец. У цього спеца була дружина. Звали ii Олена Олександрiвна. Була вона молода, вродлива: iй було рокiв 22. Побачив ii колись Кравчук i закохався. Якось так трапилося, що закохався вiн у неi з першого ж побачення. Олена Олександрiвна, можливо, теж нiчого не мала проти вибiйника, можливо навiть, що зiйдись вони ближче, вона б чи то начепила рiжки своему чоловiковi, чи то просто розiйшлася б з ним, щоб зiйтися з Кравчуком, та бiда ховалася в тому, що в справах кохання шахтар був дуже соромливою людиною.

Вони не раз зустрiчалися, не раз розмовляли наодинцi, не раз Кравчук посилав навздогiн жiнцi пристраснi погляди, але далi цих поглядiв справа не посувалася, i вiн нiяк не мiг ризикнути й сказати те, що вже давно треба було б сказати. Саме й про Олену Олександрiвну думав iнодi Кравчук, блукаючи по порожнiй степовiй дорозi.

Крiм вибiйника Коробки, коногона Остапенка та Кравчука в кiмнатi згаданого гуртожитка мешкав ще шахтар Шруб.

Працював цей кремезний чолов’яга тiльки один рiк на шахтi. Потрапив вiн сюди iз якогось пiвденного заводу з вiдповiдним посвiдченням, у якому зазначалось, що «робiтник Шруб самомобiлiзувався на вугiльний фронт». З першого ж дня вiн показав себе з поганоi сторони. Задерикуватий, самовпевнений i надзвичайно нахабний, вiн до того ж був одним iз iнiцiаторiв п’янок з бiйками. Коли до цього додати, що бiльш «зразкового» прогульника, як цей пикатий «самомобiлiзований фронтовик» (так його величав Коробка), на шахтi не було, то про Шруба нiчого бiльше й сказати. Попереджень вiн мав безлiч, i терпiли його тiльки тому, що був вiн присланий з заводу й, судячи по лiтах, – старий робiтник: Шрубовi було за сорок. З вибiйником Коробкою вiн завжди не ладив, з коногоном Остапенком сперечався не часто, iнодi навiть брав його пiд свiй вплив. Щождо Кравчука, то хоч цей, останнiй, проти його хулiганських вчинкiв протестував лише тодi, коли цi вчинки мали мiсце в кiмнатi гуртожитка, все ж мiж ними йшла мовчазна запекла боротьба, й Шруб ненавидiв молодого вибiйника. «Самомобiлiзований фронтовик» знав, що Кравчук не раз i в професiйнiй, i в партiйнiй органiзацii ставив питання про нього i, звичайно, подарувати йому цього не мiг.

ІІ

Мiсяць тому розпочалося соцзмагання мiж двома шахтами: Кравчуковою й сусiдньою. До фiнiшу залишилось небагато – всього два днi.