Весь Марк Аврелій

І те, що я познайомився з Аполонiем, Рустiком i Максимом. Часто i виразно виникало у мене уявлення про те, яким е життя, узгоджене з природою, отже, оскiльки це залежить вiд вiд богiв i дарiв, якi вiд них походять, впливiв i навiювань, нiщо вже не заважае менi жити згiдно з природою, а якщо мене для цього не вистачае, то лише з моеi провини i через те, що я не вважаю на нагадування i замало не на прямi вказiвки вiд богiв.

І те, що я настiльки зберiг здоров’я за такого способу життя. І те, що я не доторкнувся нi до Бенедiкта, нi до Федота, та й надалi залишався здоровим, коли оволодiвали мною любовнi пристрастi.

Я часто гнiвався на Рустiка, проте, нiчого не зробив такого, про що потiм би пожалкував.

Матiнка моя, якiй судилося померти молодою, однак, останнi своi роки прожила зi мною.

Щоразу, коли я забажав би допомогти якомусь злидарю або тому, хто мае якусь потребу, в жодному випадку я не почув, що не маю для цього коштiв. Та й менi самому жодного разу не доводилось так зубожiти, щоб позичати у iншого.

І те, що дружина у мене така слухняна, така нiжно кохана, така простодушна.

І те, що вдосталь було вiдповiдних вихователiв для моiх дiтей.

Богам я зобов’язаний тим, що у снах менi було надано допомогу, особливо – проти кровохаркання та запоморочень, як то траплялося у Кайетi…

І те, що коли я прагнув фiлософii, я не стикнувся з якимось софiстом, не сидiв над творами iсторикiв, не марнував час розтлумаченням умовиводiв та не захоплювався вивченням небесних свiтил.

Адже все це потребуе допомоги богiв i долi.

Написано в областi квадiв, на березi Грануi.

Друга книга

1. А зранку слiд сказати собi: «Сьогоднi менi доведеться наражатися на людей нав’язливих, невдячних, зверхнiх, пiдступних, заздрiсних, неприязних. Цi риси у них мають витоком те, що вони не знають, де добро, а де зло. А я, людина, що пiзнала прекраснi витоки добра i ганебнi – зла, можу збагнути i природу тих, хто перебувае в оманi.

Вони близькi менi не кревно i за походженням, а через божествену волю й завдяки моему розуму. Вiд iхнього зла я захищений знанням. Вони не в змозi долучити мене до чогось ганебного. Але не можна й гнiватися i ненавидiти тих, хто менi близький. Ми створенi для спiльноi дiяльностi – як ноги i руки, повiки, верхня i нижня щелепи. Тому протидiяти одне одному – це чинити опiр природi; а дратуватися цими людьми i цуратися iх означае iм протидiяти».

2.