Нещоденний щоденник

Вони незабаром поведуть за собою народ, i я, зовсiм не сподiваючись раптового чуда, все-таки вiрю, що встигну й себе залучити до трибу нового будiвництва украiнськоi держави й покласти свою цеглу в пiдмурiвок…

Нiколи не намагався стояти поруч з високопоставленими, менi вистачае власноi спромоги утримуватись на своiй землi й так чи iнакше бути iй корисним… Менi iнколи ставало гидко, а то й жаль, коли спостерiгав за одним поетом, який вiд ранньоi юностi й до старостi водно з безмежною тугою поглядав на високi президii й вибирав для себе мiсце серед достойникiв, i коли йому вдавалося протиснутись промiж них, вiн умить надимався, уявляючи себе сильним свiту цього, а як тiльки його проганяли з високих мiсць – ставав ураз схожим на скинутого з балкона крихiтку Цахеса – безсилого й нiкчемного… І нiколи не забуду магiстратського двiрника, який замiтав площу перед ратушею в день пiдняття нацiонального прапора, i коли йому якийсь патрiот звернув увагу, щоб не заважав святкувати, вiн вiдказав з гiднiстю полiтичного дiяча: «У незалежнiй державi мае бути чисто!»

Отож i я стою, як той двiрник, свiдомий своеi значимостi – чи то в унiверситетськiй аудиторii, чи за письмовим столом, а бувае, й серед високих посадовцiв – я нiколи не вiдмовляюсь вiд спiлкування з людьми в будь-яких суспiльних сферах, бо це також праця.

З Вiктором Ющенком я познайомився ще пiд час мого депутатства у Верховнiй Радi Украiни: молодого вродливого мужчину, вiдомого фiнансиста, ми обирали на банкiра держави.

Звiсно, нацiонал-демократи з Народноi ради були готовi голосувати за нього, але ж тодi наш парламент кишiв комунiстами, i ми в безнадii сподiвалися, що, може, вони ще не зорiентованi, хто е Вiктор Ющенко, й хоч частина iх проголосуе «за». Та нашi надii ураз згасли, коли претендент без елементарноi дипломатичностi заявив з трибуни: «Голосуйте, як хто хоче, тiльки ось що скажу вам: я украiнський патрiот i – вмiю!»

Цi слова, видно, мали магiчну силу – Ющенко й донинi володiе певною магiею, адже його рейтинг не падае вже багато рокiв.

Й хоч був вiн для комунiстiв неприйнятний, все ж сталося диво: табло висвiтлило трiумфальну перемогу претендента, депутати проголосували за нього конституцiйною бiльшiстю. Подiбне повторилося, коли його обирали прем’ером Украiни.